2-16/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 липня 2007 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого:                           Берелет В. В.,

при секретарі                           Янченко Л.В.,

за участю адвокатів:             Терехової Т.М., Мушика В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовами: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,третя особа Криничанська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності заповіту, про визнання права власності в порядку успадкування за заповітом на земельне ділянку (пай), грошові вклади, домоволодіння і земельну ділянку та за позовом ОСОБА_4до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину садиби, що є спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації замість 1/2 частини садиби,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом і, обґрунтовуючи позовні вимоги, пояснила, що вона з вересня 1989 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 07 серпня 1991 року чоловік склав заповіт, посвідчений Криничанською районною державною нотаріальною конторою, згідно якого все майно заповів їй. Майно спадкодавця складалось з домоволодіння по АДРЕСА_1, земельної ділянки під цим домоволодінням, площею 1500 кв.м, земельної ділянки( паю) в

колишньому КСП ім. Леніна та грошового вкладу в Ощадбанку. У травні 1999 року шлюб між ними був розірваний і після розірвання шлюбу вона носить прізвище ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_5 помер. Коли вона звернулася до нотаріальної контори за отриманням спадщини, то у видачі свідоцтва на право на спадщину їй було відмовлено з тієї причини, що в заповіті прізвище спадкодавця вказано як «ОСОБА_5», в той час як його прізвище «ОСОБА_5». Діти спадкодавця -

ОСОБА_2. і ОСОБА_3 за спадщиною не звертались. Тому ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку успадкування за заповітом на домоволодіння по АДРЕСА_1, земельної ділянки під цим домоволодінням, площею 1500 кв.м, земельну ділянку (пай) в колишньому КСП ім.. Леніна та грошові внески в Ощадбанку, які належали померлому ОСОБА_5

ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, в обгрунтування своїх вимог пояснила, що вона з 1966 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 В період шлюбу ними за спільні кошти було збудовано домоволодіння по АДРЕСА_1, яке було зареєстроване на її чоловіка. У 1987 році вони з ОСОБА_5 шлюб розірвали, вирішивши, що один з двох автомобілів вона забирає, а ОСОБА_5 залишається проживати у будинку, а після його смерті будинок переходить у власність донькам - ОСОБА_2. і ОСОБА_3. Через декілька років ОСОБА_5 одружився вдруге і продовжував жити в цьому будинку. У 2004 році він помер і тільки тоді вона дізналась, що померлий все майно, в тому числі і будинок заповів своїй другій дружині, з якою він теж розлучився. Тому вона вважає, що померлий ОСОБА_5 міг заповідати лише належну йому половину будинку, а не весь будинок, який є їхньою спільною власністю. Просить визнати за нею право власності   на 1/2 частину домоволодіння, як на її частину у спільній власності подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість 1/2 частини домоволодіння, що складає 7 603 гривні.

ОСОБА_2. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала і пояснила, що ОСОБА_1 з її батьком ОСОБА_5 перебували у шлюбі, але батько помер через 5 років після розлучення. Весь цей час батько з ОСОБА_1 відносини не підтримував, тому вона вважає, що ОСОБА_1 не може бути спадкоємицею померлого. Більше того, за життя батько говорив, що все майно залишиться дітям. ОСОБА_1 скористалась тим, що батько зловживав спиртним і змусила його скласти заповіт на її ім'я. З цих же причин вона визнає позов ОСОБА_4., бо вважає, що мати повинна мати право на ½ частину будинку, яку вони побудували разом з батьком.

ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала і пояснила, що у 1987 році шлюб між її батьком ОСОБА_5 та її матір'ю ОСОБА_4. був розірваний, а у 1989 році батько одружився з ОСОБА_1, з якою розлучився у 1999 році. Помер батько у 2004 році і ніяких відносин з ОСОБА_1 після розлучення не підтримував. Тільки після смерті батька їй стало відомо, що ще у 1991 році батько все своє майно заповів ОСОБА_1 Вона вважає, що ОСОБА_1 ніякого відношення до спадкового майна не має, не може успадкувати це майно, крім того, батько обіцяв заповісти все

своє майно своїм дітям, тобто ОСОБА_2. і їй. Позов ОСОБА_4 вона визнає, бо вважає, що мати має право на Уг частину будинку, який вони з батьком збудували за спільні кошти в період шлюбу.

ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнала і пояснила, що ОСОБА_5 з власної ініціативи у 1991 році все своє майно заповів їй. Скоріш за все це він зробив через негативне ставлення до нього дітей. Ні про яку угоду з ОСОБА_4 про те, що після його смерті будинок залишиться дітям, він ніколи не згадував, а весь час говорив, що все майно належатиме їй і щоб вона нікому його не віддавала. Вважає позов ОСОБА_4 безпідставним і просить у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити .

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день слухання справи сповіщений належним чином, згідно заяви просить справу заслухати без його участі.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона проживає неподалік від будинку ОСОБА_5 і їй достовірно відомо, що цей будинок збудований ОСОБА_5 і його колишньою дружиною ОСОБА_7., яка зараз носить прізвище ОСОБА_4. Вона бачила, як після розлучення у 1987 році, ОСОБА_7 забрала з дому новий автомобіль і деякі меблі, в будинку залишився проживати ОСОБА_5 Після розлучення ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вона не бачила, щоб їхні діти спілкувалися з батьком.

Свідок ОСОБА_8. пояснила, що вона проживає по сусідству з ОСОБА_1 і їй відомо, що та років 10 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 і носила прізвище ОСОБА_5. Вони жили і в Криничках, і в Степанівці. Як насправді було прізвище чоловіка «ОСОБА_5» чи «ОСОБА_5» вона не знає, але іншого чоловіка з таким прізвищем у ОСОБА_1 не було.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_1 є його сусідкою і йому достовірно відомо, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5, разом з яким він працював працював шофером у колгоспі імені Леніна. Як насправді було прізвище чоловіка «ОСОБА_5» чи «ОСОБА_5» йому не відомо, але чоловік з таким прізвищем був у ОСОБА_1 один і вона до розлучення також носила це прізвище. Під час роботи в господарстві ОСОБА_5 виділявся земельний пай.

Справа розглядалася судом неодноразово.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази прийшов до наступного. У судовому засіданні на підставі пояснень свідків, свідоцтв про розірвання шлюбу, заповіту, актового запису про смерть встановлено, що ОСОБА_1, дійсно перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 і носила прізвище « ОСОБА_5», яке після розірвання шлюбу у 1999 році було замінене на  « ОСОБА_1». Під час шлюбу у 1991 році ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1., яка на той час була його дружиною, але в заповіті помилково були вказані прізвища спадкодавця і спадкоємця « ОСОБА_5», замість правильних їх прізвищ « ОСОБА_5». У суду не викликає сумніву той факт, що ОСОБА_5 при житті заповідав все своє майно ОСОБА_1., а тільки при оформленні заповіту в прізвищах як спадкодавця так і спадкоємця були допущені помилки. Суд приходить до висновку, що заповіт складений ОСОБА_5, яким він усе своє майно заповідав ОСОБА_1 і фактично складений ОСОБА_5.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1, про визнання за нею права власності в порядку успадкування за заповітом на земельну ділянку (пай), грошові вклади, домоволодіння і земельну ділянку, то ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки цивільним кодексом України (в редакції 1963 року ) не передбачено визнання права власності в порядку успадкування на майно судом. При наявності певних обставин позивачка може отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в нотаріальній конторі.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_4 суд вважає, що вони не можуть бути задоволені . У судовому засіданні, на підставі пояснень свідків, довідки відділу РАЦС про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 і ОСОБА_7. у 1996 році, свідоцтва про розірвання шлюбу у 1987 році, рішення виконкому Криничанської районної ради від 23 травня 1967 року про надання ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва та свідоцтва на право власності на житловий будинок від 29 березня 1985 року, виданого виконкомом Криничанської селищної ради встановлено, що спірний будинок , дійсно, збудований ОСОБА_5 і його дружиною на спільні кошти в період шлюбу, тому цей будинок у відповідності до ст. 22 діючого на той час Кодексу про шлюб та сім'ю ( в редакції 1963 року) був спільною сумісною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_7., яка у другому шлюбі прийняла прізвище «ОСОБА_7». У судовому засіданні, на підставі пояснень свідків, які сторонами не заперечуються, встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 після розлучення у 1987 році вжили заходів щодо розподілу майна: ОСОБА_5 дістався будинок, а ОСОБА_4 - автомобіль. Доводи ОСОБА_4 про те, що між ними була досягнута домовленість, що будинок вразі смерті ОСОБА_5 має перейти у власність їхнім дітям - ОСОБА_2., ОСОБА_3. спростовуються наявністю заповіту, яким ОСОБА_5 усе своє майно заповідав ОСОБА_1. Даний заповіт при житті не змінювався і не скасовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт, що заповіт ОСОБА_5, складений на ім'я ОСОБА_1 належить ОСОБА_1, у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Уг частину садиби по АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації замість 1/2 частини садиби - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_4по 15 гривен з кожної на користь Криничанського районного суду Дніпропетровської області  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криничанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційного суду Дніпропетровської області або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.