У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
|
головуючого суддів: |
Пінчука М.Г., Тітова Ю.Г., Панталієнка П.В., |
Лященко Н.П., Патрюка М.В., - |
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5та житлово-комунального об'єднання м. Нетішина про зміну договору найму жилого приміщення, вселення в квартиру; за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
в с т а н о в и л а :
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що з 1987 року він проживає разом із ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що його колишня дружина створює неможливі умови спільного проживання в квартирі, ОСОБА_1 просив виділити йому в користування кімнату площею 9,8 кв. м, а відповідачам - інші дві кімнати площею 12,1 кв. м та 19,6 кв. м, залишивши в спільному користуванні місця загального користування, і зобов'язати житлово-комунальне об'єднання м. Нетішина укласти з ним окремий договір найму. Доповнивши в подальшому позовні вимоги, позивач просив вселити його в спірну квартиру, оскільки відповідачка з травня 2004 року перешкоджає в користуванні нею.
ОСОБА_2. подала зустрічний позов, який обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 з червня 2003 року не проживає в спірній квартирі та не сплачує комунальні послуги, у зв'язку з чим просила визнати ОСОБА_1. таким, що втратив право користування квартирою.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 лютого 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 18 травня 2005 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_2. задоволено. Постановлено визнати ОСОБА_1. таким, що втратив право користування АДРЕСА_1
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення, постановлені у справі, а справу направити на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 338 ЦПК України передбачено підстави для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд, у тому числі порушення або неправильне застосування норм процесуального права за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Під час касаційного розгляду виявлено порушення судами норм процесуального права, що вплинули на правильність висновків, викладених у судових рішеннях.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 29 грудня 1976 року №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Статтею 202-1 ЦПК України (1963 року) визначено, що при ухваленні рішення суд з'ясовує питання щодо наявності обставин (фактів), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, а також якими доказами вони підтверджуються. У порушення вказаної норми рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду не містять належної аргументації мотивів їх прийняття та підтвердження відповідними доказами.
Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про вселення та задовольняючи позов ОСОБА_2. про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, виходив із того, що відповідач у спірній квартирі не проживає без поважних причин більше одного року, а тому наявні всі підстави для визнання його таким, що втратив право користування квартирою.
З такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки судом не перевірені причини відсутності відповідача в спірній квартирі, на які вказував ОСОБА_1
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” (з відповідними змінами) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.
Судами першої та апеляційної інстанцій указані обставини та вимоги враховані не були, у зв'язку з чим такі причини судом не з'ясовувалися, а тому судові рішення, ухвалені в справі, законними та обґрунтованими визнати не можна.
Зважаючи на викладене судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 18 травня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.Г.Пінчук
Судді: П.В.Панталієнко
Ю.Г.Тітов
М.В.Патрюк
Н.П.Лященко