УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/2-4042/12 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 27 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Григорусь Н.Й.

суддів: Талько О.Б., Зарицької Г.В.

при секретарі

судового засідання Капустинській Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просила визнати недійсним кредитний договір від 01 листопада 2007 року, відповідно до якого вона отримала кредит в сумі 113 989,94 доларів США та застосувати наслідки недійсності правочину, як удаваного, визначивши, що договір був укладений у розмірі 487 952,26 грн. на умовах, визначених у договорі. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що грошовою одиницею України є гривня, зобов'язання мають бути виражені в грошовій одиниці гривні, за таких обставин укладений договір суперечать актам цивільного законодавства, крім того, змінився курс долара США до гривні, що призвело до її тяжкого матеріального становища.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити її позовні вимоги. В обґрунтування скарги вона посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу прямо забороняється законодавством України, суд не дослідив процедуру видачі відповідачем валютних кредитів фізичним особам, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як видно із матеріалів справи, 01 листопада 2007 року між позивачем та ВАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № ZRZ0GB00004143 на суму 113 989,94 доларів США (а.с. 4-7). На забезпечення виконання умов договору був складений акт обстеження, оцінки і передачі майнових прав на загальну суму 487 952,26 грн. (а.с. 8).

Відповідно до Статуту ПАТ КБ «Приватбанк» змінено назву ВАТ КБ «Приватбанк». ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником ВАТ КБ «Приватбанк».

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення відповідачем норм діючого законодавства при наданні їй кредитних коштів в іноземній валюті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.5 п.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі потребують індивідуальної ліцензії.

Листом Національного банку України від 01.09.94 р. №19013/2124 передбачено видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до ліцензії якого передбачене таке право.

Відповідно до ст. ст. 47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик. Коштами, відповідно до даного Закону є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що порушень діючого законодавства з боку ВАТ КБ «Приватбанк» щодо проведення ним банківських операцій в іноземній валюті, а саме: в доларах США при укладанні кредитного договору з ОСОБА_2 не було допущено, оскільки як видно із матеріалів справи, позивач отримала готівкою долари США, які в подальшому перевела у національну валюту та використала в якості оплати за участь у Фонді фінансування будівництва.

Положенням Національного банку України від 14.10.2004 року за №483 передбачено можливість використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Таким чином, виходячи з наведеного, погашення заборгованості в іноземній валюті за кредитним договором також не суперечить діючому законодавству.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно договору кредитного договору від 01.11.2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» передало належні йому грошові кошти ОСОБА_2

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року, № 9 (далі - Постанови) зазначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 25 Постанови передбачено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки у сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при укладенні між сторонами кредитного договору були дотримані вимоги діючого законодавства. З вищевказаного договору вбачається, що відповідач передав позивачу грошові кошти, а остання їх отримала та використала на власний розсуд.

При вирішенні питання про визнання угоди недійсною необхідно враховувати, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною.

Підстави для визнання кредитного договору від 01 листопада 2007 року удаваним, зазначені у позові, відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, дійшов правильного висновку при повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді