Справа № 22ц-1649/2008                            Головуючий у 1інст. - Овсієнко Ю.К.

                                                                       Доповідач - Литвиненко І.В.

       У Х В А Л А                    

                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2  на  рішення Новозаводського   районного суду м. Чернігова    від 17 липня 2008 року у справі за позовом   ОСОБА_2 до Управління Міністерства  Внутрішніх Справ  України в Чернігівській області  про зобов'язання  надати житлове приміщення,

В С Т А Н О В И В :

         В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати через неповне дослідження доказів, порушення та неправильне застосування норм процесуального права і направити справу на новий розгляд.

         Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2008 року  у задоволенні позову відмовлено.

         Апелянт наполягає на тому, що він як особа, яка віднесена до 1-ї категорії постраждалих внаслідок аварії  на Чорнобильській АЕС повинен бути забезпечений житлом протягом року, з моменту подачі  заяви, що передбачено ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але відповідач його не забезпечив житлом у встановлений строк і його твердження про відсутність щорічного направлення КМУ обласній державній адміністрації  капітальних вкладень не підтверджено ніякими доказами. Також в апеляційній скарзі зазначається, що судом не досліджувались  Книга обліку громадян та окремі списки  громадян, поставлених на отримання житлової площі, які він просив витребувати і перевірити дотримання черговості при постановці на квартоблік.

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить  до  висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.

         Як вбачається з позовної заяви  ОСОБА_2, його вимоги ґрунтуються на виконанні положень п.10 ст.20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яким передбачено забезпечення житловою площею громадян, віднесеним  до 1-ої категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і які потребують поліпшення житлових умов.

         В названій нормі закону визначено з якого житлового фонду проводиться забезпечення житлом громадян, віднесених до 1-ої категорії, а саме: з житлового фонду місцевої ради, якій щорічно виділяється 15% усього збудованого житла, та КМУ щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення на поліпшення житлових умов і фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України через  розпорядників бюджетних коштів, які визначені КМУ.

         За таких обставин, надання житла ОСОБА_2 залежить не тільки від УМВС України в Чернігівській області, на черзі у якого перебуває позивач, але й від інших установ, уповноважених законодавством забезпечувати громадян, віднесених до 1-ої категорії, житлом.

         Проте, в порушення зазначених положень, суд першої інстанції вирішуючи даний спір, не залучив до участі у справі в порядку  ст.ст. 33, 34 ЦПК України інших осіб, які безпосередньо мають відношення до забезпечення позивача житлом відповідно до п.10 ст.20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чим порушив  п. 4  ст. 311 ЦПК України, що є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

         Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дійсно має право на позачергове отримання  житла як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на квартирному обліку в УМВС України в Чернігівській області, відповідачем порядок обліку громадян не порушувався, а тому права           позивача не  були порушені і відсутні підстави для задоволення позову.

         Однак, такі висновки суду не ґрунтуються ні на матеріалах справи, ні на нормах діючого законодавства, вони зроблені при неповно з'ясованих обставинах справи.

         Так, для з'ясування обґрунтованості позовних вимог  суду необхідно було перевірити чи перебуває позивач на обліку громадян, віднесеним  до 1-ої категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і які потребують поліпшення житлових умов саме на підставі п.10 ст.20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чи надавалось житло, чи виділялись кошти на будівництво таким громадянам, чи вносився позивач до реєстру  обласної державної адміністрації, передбаченого Порядком надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім'ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1, затвердженого постановою КМУ № 1589 від 31.12.1996 року, і, якщо позивач відноситься до кола осіб, на яких розповсюджується  дія п.10 ст. 20 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”, то порушення строку забезпечення житлом є самостійною підставою для пред'явлення  в суді позову про  захист порушеного права.               

         Згідно з роз'ясненням, що міститься в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду від 12.04.1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України”, судовому розгляду підлягають спори про надання жилого приміщення за вимогами громадян, які мають право на позачергове надання жилих приміщень, зокрема у випадках порушення встановленого законодавством строку надання житла.

         За таких обставин, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права, а тому воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ч.1 п.4 ст. 311, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

                                             У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення  Новозаводського районного  суду м. Чернігова  від 17 липня  2008   року скасувати, а справу направити на новий розгляд  до того ж суду.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.        

  Головуючий:                                       Судді :