УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0612/332/12 Головуючий у 1-й інст. Нечуй Б.П.

Категорія 45 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.Б., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання Капустинській Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2012 року, -

встановила:

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, в якому просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої прибудови та паркану.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником частини житлового будинку АДРЕСА_1, власником іншої частини є ОСОБА_3 Відповідач самоправно здійснює будівництво прибудови до житлового будинку, яка займає земельну ділянку, що їй не належить та перекриває під'їзд до її помешкання, чим створила перешкоди у користуванні приватною власністю.

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовувала тим, що при вирішенні спору судом порушені норми матеріального та процесуального права, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, безпідставно не було прийнято до уваги, що здійснена відповідачем прибудова спричинила тріщини у належній їй частині будинку. Також, суд безпідставно не призначив відповідну експертизу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимогами ч. 2 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд приймає тільки ті докази, які стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як видно із матеріалів справи, позивач є власником частини житлового будинку АДРЕСА_1 Житомирської області, а саме квартири № 2. Власником іншої частини - квартири № 1 - є відповідач ОСОБА_3 Остання здійснює будівництво прибудови до належної їй частини будинку без затвердженої у встановленому порядку проектної документації.

Позивач у відповідності до вимог ст. 391 ЦК України, ст.152 ЗК України звернулася з вимогою до суду про усунення порушення її права на користування своїм майном - земельною ділянкою. Проте як вбачається з матеріалів справи і цей факт не заперечувався сторонами (їх представниками) в судовому засіданні право власності або користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку за власниками житлового будинку не зареєстровано, порядок користування земельною ділянкою не встановлений.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано, а судом не здобуто доказів на підтвердження факту порушення будь-яких прав позивача, як власника майна, здійсненим відповідачами самочинним будівництвом споруд на земельній ділянці. Сам по собі факт здійснення відповідачами самочинного будівництва об'єкту нерухомості не є підставою для його знесення відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України за позовом фізичної особи.

Згідно з ст. 391 ч.1 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень ст. 376 ч. 1, 7 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 роз'яснив, що у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК).

Пунктами 22, 23, 24 вищезазначеної постанови передбачено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (п.22).

У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва (ч. 7 ст. 376 ЦК, ч.1 ст. 60 ЦПК).

Від проведення відповідної експертизи на підтвердження своїх позовних вимог позивач відмовилася.

Виходячи із установлених судом обставин і наведених вимог закону, суд обґрунтовано дійшов до висновку про недоведеність вимог позивача щодо порушення будь-яких її прав самочинним будівництвом відповідачем споруд на земельній ділянці (право власності, користування на яку, як і порядок користування якої у встановленому законом порядку не встановлений). Сам по собі факт здійснення будівництва відповідачем вищезазначених споруд без проектної документації не може бути підставою для їх знесення.

Крім того, із апеляційної скарги видно, що суд при ухваленні рішення на думку апелянта не врахував, що здійснена прибудова порушує право позивача щодо користування та обслуговування її частини будинку. Однак, позивач в обґрунтування своїх доводів будь-яких доказів не надала, на що звернув увагу суд першої інстанції в своєму рішенні.

Як передбачено ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в прийнятті.

Судом досліджені наявні в справі докази, в рішенні наведені мотиви їх прийняття.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді