Справа №22- 7883 \06                                    Головуючий у 1 інстанції Труханова Л.М.

Категорія  -12                                                  Доповідач Дем*яносов М.В.

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада     2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого : Рибалко Л.І. Суддів : Новікової Г.В., Дем,яносова М.В.

При секретарі :    Коваленко Т.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа-приватний нотаріус Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,-

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши в обсязі апеляційної скарги досліджені судом по справі докази , суд-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1. в апеляційній скарзі оспорює обгрунтованість рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 червня 2005 року, яким було задоволені позовні вимоги ОСОБА_2. та визнано недійсним договір купівлв-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_2 і посвідчеий 26 вересня 2005 року приватним нотаріусом та зареєстрованим за номером 1693 і ставить питання про його скасування з направленням справи на новий с удовий розгляд.

Доводи скарги зводяться до того, що постановлене судом рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд визнавши правочин недійсним необгрунтовано не зобов*язав позивача повернути отримані за угодою гроші, при цьому помилково послався на вимоги ст. 1186 ЦК України, які ніякого відношення до циї правовідносин не мають.

Відповідно до вимог ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент , коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та ( або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті-за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивачеві дійсно на праві приватної власності належала'квартира АДРЕСА_1. Він є інвалідом 2-ї групи по психічному захворюванню у в*язку з чим перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері, і у нього встановлений діагноз: параноїдна безпреревно поточна шизофренія.

Встановивши, що при укладені договору купівлі-продажу належної позивачеві квартири 26 вересня 2005 року, ОСОБА_2., як в період укладання їм юридичної угоди-шдписання договору купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, так і в цей час страдав і страдає хронічним психічним захворюванням- шизофренія, непреривний тип пливу, параниїдна форма, емоційно-волевий дефект, в указаний період часу за своїм психічним станом не міг зрозуміти значення своїх дій і керувати ними, прийшов до обгурнтованого висновку про визнання правочину недійсним.

Рішення в цій частині є законним і обгрунтованим, в ньому повно відображені обставини, що м ають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в ході судового засідання.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсність правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов*язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість того, що одпержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи питання про правові наслідки недійсності правочини суд першої інстанції виходив з того, що шкода була завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, у зв*язку з чим не відшкодовується .

Але з таким висновком суду погодитися не можливо оскільки правовідносини які склалися між сторонами витікають із взаємовідносин, а саме дій особ спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов*язків -правочинів, а не із правовідносин у зв*язку із відшкодуванням шкоди, тому посилання суду першої інстанції на вимоги ст.ст. 1184 та 1186 безпідставні і не грунтуються на вимогах закону.

В судовому засіданні як суду першої інстанції так і апеляційного суду представник позивача не надала переконливих доказів того, що при укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_2. не отримував гроші в сумі 12 123 грн., крім  эго позов про визнання угоди недійсною заявлено не у зв*язку з тим, що позивач не отримував за продану ним квартиру гроші, а у зв*язку з тим, що під час його укладення він не усвідомлював значення своїх дій та не мог керувати ними.

Відповідач ОСОБА_1. в свою чергу також не надав доказів, що договір купівлі-продажу квартири було укладено за іншу, більшу аніж указано в договорі суму, тому апеляційний суд приходить до висновку, що позивач повинен повернути другій стороні, відповідачеві ОСОБА_1. , гроші які одержав ОСОБА_2. на виконання вказаного правочину 12 123 грн., які слід стягнути в судовому порядку саме з позивача .

Керуючись ч.Іп.З.ст. 307, ч.1п,4 ст. 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19 червня 2006 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 123 грн. (дванадцять тисяч сто двадцать три грн.) .

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з момоенту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді   :