Справа № 22- 9319 \ 06                                  Головуючий у 1 Інстанції  Марченко Л.М.

Категорія   -18                                                 Доповідач Дем*яносов М.В.

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ РІШЕННЯ

10 листопада     2006 року     Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого : Рибалко Л.І. Суддів : Новікової Г.В.,  Дем*яносова М.В.

При секретарі :   Коваленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ Комерційний банк „ Приватбанк" на рішення Краматорського міського суду суду Донецької області від 9 серпня 2006 року в справі за позовом ЗАТ Комерційний банк „ Приватбанк" до ОСОБА_1 - „ Про розірвання договору та стягнення заборгованості за договором кредиту".

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ,перевіривши в обсязі апеляційної скарги досліджені судом по справі докази , суд-

ВСТАНОВИВ   :

ЗАТ Комерційний банк „ Приватбанк" в апеляційній скарзі оспорює обгрунтованість рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 серпня 2006 року, яким було частково задоволено його позовні вимоги і визнано розірваним договір кредиту від 16.08.2004 року, укладений між ЗАТ КБ „ Приватбанк" в особі Краматорської філії ЗАТ КБ „ Приватбанк" з ОСОБА_1, з дня набрання чинності судовим наказом з 27.01.2006 року про відшкодування в повному обсязі заборгованості за договором кредиту, а в іншій частині позову відмовлено і ставить питання про його скасування і постанову нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Доводи скарги зводяться до того, що постановлене судом рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Вважають, що у суда першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення відсотків за кредитним договором у зв*язку з тим, що після надання судового наказу договірні відносини продовжували існувати і законом передбачений вичерпний перелік підстав для припинення зобов*язань.

Судом першої інстанції   при розгляді справи було встанвлено, що   позивач дійсно

відповідно до кредитного договору від 16.08.2004 року за НОМЕР_1 надав ОСОБА_1. кредит на придбання побутової техніки.у розмірі 1396 грн.

У зв*язку з невиконанням відповідачкою умов договору й непогашенням кредитної заборгованості, сума кредиту й відсотки за користуванням кредитними коштами були винесені позивачем на прострочення. У зв*язку з тим, що на пропозицію позивача виконати зобов*язання й відшкодувати заборгованість у добровільному порядку відповідачка-не реагувала за заявою позивача 16,01.2006 року був винесений судовий наказ  про  стягнення з відповідачки заборгованості  в розмірі   1283  грн.72  коп.,  що складалася із заборгованості за кредитом в свумі 977грн.75 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 267грн.08 коп. та пені в сумі 38грн.89 коп.

Встановивши вказані обставини суд першої інстанції ігрийчгов до висновку, що у зв*язку з видачею судового наказу, відповідачка ОСОБА_1. перестала нести перед банком зобов*язання за кредитним договором який слід вважати розірваним з дня набрання чиності судовим наказом з 27.01.2006 рЪку і набула відповідальність боржника за судовим наказом , оскільки вищенаведені суми вже були стягнуті за судовим рішенням ( судовим наказом), то повторне нарахування на них відсотків та пені є неправомірним, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Апеляційний суд вважає, що з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки він не відповідає вимогам матеріального закону і фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа( кредитодавець) зобов* язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільним Кодексом України пердбачений вичерпний перелік підстав припинення зобов*язань серед яких відсутня така підстава як судовий наказ про стягнення заборгованості. Не встановлена вона також і умовами кредитного договору укладеного між сторонами. Питання про припинення зобов*язань позивачем при вирішенні питання про видачу судового наказу не ставилося, тому висновок суду про визнання договору кредиту розірваним з дня набрання чинності судовим наказом протирічить вимогам закону і є помилковим.

Враховуючи, що кредитний договір між сторонами не було розірвано, договірні відносини продовжували існувати тому відповідач повинен виконувати зобов*язання по сплаті нарахованих відсотків за користуванням кредитом і пені у зв*язку з чим позовні вимоги слід задовольнити, стягнути з відповідачки на користь позивача відсотки за користування кредиту в сумі 153 грн.36 коп., пені за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 49 грн.48 коп. і судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303-307, 309, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу З AT Комерційний банк „ Приватбанк" задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 9 серпня 2006 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

Розірвати договір кредиту укладений 16.08.2004 року між ЗАТ Комерційний банк „ Приватбанк" та ОСОБА_1 і стягнути з неї на користь ЗАТ Комерційний банк „ Приватбанк" відсотки за користування кредитом в сумі 202 грн.84 коп. та судові витрати - сплачене держмито в с умі 75 грн.50 коп. та інформаційно-технічні послуги 60 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з момоенту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді   :