Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5547 /06р. Головуючий у 1 інстанції :В.С. Мазур
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„ 18 „ жовтня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Маловічко С.В
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області на
постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від «03» липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Запорізькій області про стягнення грошової суми,
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління МВС України в Запорізькій області про стягнення грошової суми
У позовній заяві позивач зазначав, що він був звільнений з органів МВС України за ст. 64 „Ж" Положення „Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ „ і йому була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 56 % грошового забезпечення в сумі 1947,69 грн. Грошове забезпечення , з якого була нарахована пенсія , становить 3478 грн 00 коп. Згідно грошового атестату йому нарахована грошова допомога в сумі 7981,50 грн. Після проходження військово- лікарської комісії УМВС України в Запорізькій області згідно з наказом НОМЕР_1 у відношенні нього внесено часткову зміну до наказу НОМЕР_2 -вважати його звільненим у запас за ст. 64 п. „б". У зв'язку із зміною формулювання про звільнення , позивач вважає, що він набув право на одержання грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, враховуючи час служби у Збройних Силах України, однак з ним розрахунок у повному розмірі проведено не було.
Просив суд визнати нарахування грошової допомоги у розмірі 7981гр.50 коп. за 9 років служби у МВС України такою, що не відповідає чинному законодавству, зобов'язати УМВС України в Запорізькій області нарахувати грошову допомогу в повному обсязі за 21 календарний рік, включаючи строк служби у Збройних Силах України, та сплатити її у строки , передбачені законодавством , зобов'язати УМВС України в Запорізькій області відшкодувати завдану шкоду по сплаті відсотків до банківської установи в сумі 756,42 грн та сплатити її у строки передбачені законодавством , сплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно у період служби, сплатити грошове забезпечення за лютий 2005 року , сплатити компенсацію за невикористані відпустки в 2004 -2005 роках, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Зобов'язано УМВС України в Запорізькій області нарахувати ОСОБА_1одноразову грошову допомогу в повному обсязі за 21 календарний рік та сплатити її за мінусом виплаченої суми у строки передбачені законодавством.
Зобов'язано УМВС України в Запорізької області провести розрахунки з ОСОБА_1 згідно діючого законодавства за невикористану відпустку та провести компенсацію за не одержане речове майно ( одяг). В решті позову відмовлено.
Не оскаржуючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог , УМВС України в Запорізькій області в апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, як таку що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права , і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В засіданні судової колегії представник УМВС України в Запорізькій області просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог і постановити нову постанову, якою відмовити у їх задоволенні.
ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників процесу, розглянувши апеляційну скаргу ,матеріали справи, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи видно , що позивач ОСОБА_1 з 29.11. 1982р. По 11.03.1995рік проходив службу у Збройних Силах України і був звільнений за пб5пп."г"( скорочення штату) Статуту Збройних Сил України , отримав повний розрахунок, у тому числі отримав грошову допомогу.
З 28.12.95р проходив службу в МВС України.
Наказом УМВС України у Запорізькі області НОМЕР_2(а.с.36) позивач ОСОБА_1 звільнений з ОВС України за ст.. 64 п.„ж"(за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ з 28.02. 2005 року у запас Збройних Сил України.
На підставі медичних висновків наказом УМВС України у Запорізькій області НОМЕР_1 внесені зміни до наказу НОМЕР_2 про звільнення ОСОБА_1 і змінена підстава звільнення на ст..64 п."б" (через хворобу) Положення.
Відповідно до Закону України" Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ОСОБА_1була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 1947 гривеньб9 коп., виходячи із грошового забезпечення в сумі 3478 гривень01 коп.
Згідно до вимог ст.. 9 ч.1 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовці!!, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб „ від 09.04.1992 року в редакції,що діяла на час звільнення позивача, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби ,особам,які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров"я, у зв"язку із скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі, виплачується грошова допомога у розмірі 50 вітсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що також передбачено пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам,мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"(далі-Постанова).
Згідно до абз.4 п.10 Постанови строк календарної військової служби, в органах внутрішніх справ для визначення розміру зазначеної грошової допомоги обчислюється згідно з пунктом 1 цієї постанови.
Згідно до п.1 Постанови до цього строку зараховується військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони та інше.
Виходячи із зазначених вимог закону і встановлених обставин справи, суд
першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позивач
при звільненні з органів МВС України мав право на отримання грошової допомоги
,обчисленої з урахуванням строку служби у Збройних Силах України, органах МВС
України ,який в цілому складає 21
повний календарний рік, проте суд не взяв до уваги те, що частково позивач
отримав суму грошової допомоги, не зазначив у рішенні суму, яка підлягає
нарахуванню позивачеві, чим постановив неконкретне рішення, яке підлягає зміні
Враховуючи ,що грошове утримання на час звільнення складало 3478 гривень01
коп., розмір грошової допомоги повинен
складати : 3478гр01коп.:2 X 21 рік= 36519гр. Із наданих судовій колегії доказів( відомості про перерахування через установу банку від 16.03.2006p.4065
Доводи апеляційної скарги про те, що при нарахуванні грошової допомоги у разі зарахування строку служби у Збройних Силах України до строку служби у органах МВС відбудеться виплата грошової допомоги всупереч чинному законодавству і здійснюватиметься вдруге за один і той же час, є неспроможними, оскільки призначення грошової допомоги ОСОБА_1при звільненні зі Збройних Сил України за скороченням штатів і при звільненні зі служби з органів МВС України за станом здоров"я відбувалось на різних правових підставах. Так, звільняючись із Збройних Сил за скороченням штатів, ОСОБА_1 отримав грошову допомогу на підставі ст.. 15 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р.,а при звільненні з органів МВС за станом здоров"я -на підставі ст..9 Закону „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року.,п.1,п.Ю Постанови КМ України №393 від 17.07.1992 року. При цьому грошова допомога фінансувалась із різних джерел фінансування у відповідності до п.14 Постанови КМ України №393 від 17 липня 1992 року - відповідно Міністерством оборони при звільненні зі Збройних Сил і Міністерством внутрішніх справ при звільненні з органів внутрішніх справ.. Посилання відповідача на п.85 наказу МВС України №1236 від 01.11.2003 року, згідно до якого на його думку вихідна допомога підлягає виплаті з дня прийняття ОСОБА_1 на службу в органи МВС , є безпідставними, оскільки згідно із зазначеним наказом розрахунок вихідної допомоги провадиться з дня останнього прийняття на службу особам,які звільнилися зі служби,отримали розрахунок у повному обсязі, а потім були знов прийняті на службу в органи внутрішніх справ. Як вбачається з набутих доказів, ОСОБА_1 не був звільнений і прийнятий вдруге на службу до органів МВС .
Згідно до П..56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров"я чи скорочення штатів, у році звільнення , за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до п.51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану у році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Згідно наданої судовій колегії відповідачем довідки позивач не використав щорічну відпустку за 2005 рік, компенсації підлягає 7 діб .
Враховуючи,що позивач не використав відпустку у кількості 7 діб,йому належить компенсувати її на загальних підставах, передбачених абзацем 2 цього пункту.
Розглядаючи спір в частині позовних вимог про стягнення компенсації за неотримане речове майно за період служби,суд у порушення вимог ст., ст. 161,. 163 КАС України не зазначив у рішенні мотивів і доказів ,які підтверджують висновки суду , застосував закон, який не підлягає застосуванню, внаслідок чого постановив незаконне і необгрунтоване судове рішення.
Так, судом застосовано Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" від 28 жовтня 2004 року, яке не підлягало застовуванню, оскільки згідно доп.1 зазначеного Положення воно визначає порядок речового забезпечення офіцерів ,прапорщиків,мічманів, солдатів і матросів, сержантів і старшин ,які проходять службу за контрактом, військовослужбовців строкової служби Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час. Ні самим Положенням ,ні Постановою КМ України №1444 від 28.10.2004 року, якою затверджено це Положення, не передбачено поширення її дії на осіб, що проходять службу у органах МВС України.
Між тим згідно до ст..2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів „ від 17.02.2000року дія частини другої статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна призупинена, тому ці вимоги не підлягають задоволенню, а судове рішення в цій частині належить скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно до ст 202 пЗ).п.4) КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права ,що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст..ст.198,202,205,207 КАС України, колегія судців
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області задовольнити частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2006 року по цій справі в частині зобов'язання провести компенсацію за неодержане речове майно(одяг) скасувати. У задоволенні вимог в цій частині відмовити.
Абзац другий постанови змінити. Зобов'язати УМВС України в Запорізькій області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в сумі 20868 гривень(двадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім ) 00 коп, з відрахуванням відповідних передбачених законом платежів.
Постанову в частині зобов'язання провести розрахунки за невикористану відпустку додати :" за 7 діб".
В іншій частині постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.