Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-6073/ 2006 р. Головуючий у 1 інстанції: Шаповалов М. Д.
Суддя-доповідач: Стрелець Л. Г.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Стрелець Л. Г.
Суддів: Крилової О. В.
Онищенко Е. А.
При секретарі: Степановій Н. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної адміністрації Запорізької області на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від "06" квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної адміністрації про стягнення суми заборгованості одноразової щорічної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної адміністрації про стягнення суми заборгованості одноразової щорічної допомоги учаснику війни.
В позові зазначала, що вона є учасником війни . Згідно ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, як учасник війни вона має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводилися не в повному обсязі. Сума недоплаченої допомоги складає за 2003 -2005 роки складає 1365,25 грн. , яку вона просила стягнути з відповідача на її корись.
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 06 квітня 2006 року позов задоволено .
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Токмацької
райадміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість по разовій грошовій допомозі за 2003 -2005 роки у сумі 1365,25 грн.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної адміністрації посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права, що призвело до-неправильного вирішення справи.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 є учасником війни, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1 .
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники війни мають право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. З ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.
Слід зазначити, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Право на отримання позивачем грошової допомоги не оспорюється відповідачем.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача в тій частині, що позивачем безпричинно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду в 02.02.2006 року, а в позовних вимогах ставила питання про стягнення на свою користь грошової допомоги за період 2003-2005рр. Проте зазначений період не вкладається в межі річного терміну, передбаченого КАСУ для звернення до суду з приводу порушеного права.
Суд першої інстанції поновив позивачеві строк для звернення до суду з даним позовом, вмотивувавши поважність причин пропуску строку тим, що позивачу стало відомо про порушення його прав у вигляді виплати грошової допомоги лише восени 2005 року. Однак, суд при цьому не звернув уваги, що позивачу при виданні посвідчення учасника війни повідомлялись всі її права на пільги відповідно до законодавства України, в тому числі і право на отримання допомоги. Даний факт підтверджується тим, що ОСОБА_1 протягом всіх цих років реалізовувала своє право на отриманням допомоги.
З огляду на зазначене, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач не довів поважності причин пропуску річного строку для звернення до суду з позовом щодо несплати сум за період 2003-2005рр., тому у відповідності до ст..ст. 99, 100 КАСУ необхідно стягнути суму недоплаченої грошової допомоги лише за 2005 рік.
Доводи апеляційної скарги про те, що УПСЗН є неналежним відповідачем безпідставні. Статтею 17-1 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії та соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від "06" квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Токмацької" районної адміністрації Запорізької області ЗМІНИТИ.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Токмацької районної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну грошову допомогу за 2005 рік у розмірі 946 грн.
Постанова може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судового рішення суду апеляційної інстанції. -