КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2013 року 810/1432/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
26 березня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (УПФУ) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1.) про стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3053,88 грн. за період з жовтня по грудень 2012 року.
Зазначили, що відповідач є платником єдиного внеску та за його особовим рахунком виникла заборгованість зі сплати такого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка на час звернення до суду не погашена.
Посилаючись на порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", просили стягнути таку заборгованість у відповідному розмірі.
Ухвалою суду від 28 березня 2013 року відкрито скорочене провадження у справі.
За правилами частини першої статті 1832 КАС України скорочене провадження застосовується, зокрема, в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.
Відповідач, якому надіслано копію ухвали про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі із пропозицією надати заперечення, жодних заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову не надав.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради та перебуває на обліку в УПФУ м. Білій Церкві Київської області як платник єдиного внеску.
Відповідачем самостійно розраховано єдиний внесок за жовтень 2012 року у розмірі 3831,26 грн., листопад 2012 року - 1441,10 грн., грудень 2012 року - 956,74 грн., який був сплачений у сумі 3577,32 грн., тобто не у повному обсязі. У зв'язку із цим, позивачем прийнято Рішення №180 від 16 січня 2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (штраф - 349,70 грн., пеня у сумі 52,40 грн.).
Таким чином, загальна сума боргу ФОП ОСОБА_1 за жовтень - грудень 2012 року, згідно розрахунку УПФУ, становить 2651,78 грн. - за основним платежем, 402,10 грн. - штрафні санкції.
1 березня 2012 року Пенсійним фондом виставлено та направлено вимогу про сплату боргу у сумі 3053,88 №Ф 226, яка отримана відповідачем особисто 11 березня 2012 року.
Добровільно вказана сума сплачена не була. Станом на день розгляду справи доказів сплати заборгованості до суду не подано.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.
Приписами статті 67 Конституції України визначений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (Закон № 2464-VI) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, а також виключно ним визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно із нормами Закону № 2464-VI та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім цього, йому надано право стягувати у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів.
За приписами частини першої статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як передбачено у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому є страхувальником в розумінні положень Закону № 2464-VI.
За вимогами пункту 1 частини другої статті 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому, статтею 9 Закону № 2464-VI визначено базовий звітний період - календарний місяць. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Положеннями частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
За приписами статті 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У цьому випадку, боржник протягом десяти робочих днів з дня її отримання повинен або узгодити суму зобов'язання з органом Пенсійного фонду, або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи до суду, або сплатити борг. У іншому разі, УПФУ надсилає вимогу для стягнення боргу до органу державної виконавчої служби або звертається з позовом про стягнення боргу до суду.
За нормами пункту 2 частити одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частина чотирнадцята вказаної статті встановлює, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.
За правилами частини п'ятнадцятої статті 25 Закону № 2464-VI рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Такі суми включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Як передбачає частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не подано заперечень проти позовних вимог, а також не надано доказів оскарження вимоги про сплату боргу або ж погашення заборгованості. Натомість УПФУ суду надано докази наявності у ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За таких обставин, адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
За нормами частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3053 (три тисячі п'ятдесят три) грн. 88 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Скрипка І.М.