1

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОШТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-10157/2006                                      Головуючий в першій

Категорія № 21 \ 1 \                                                інстанції - Шум Л.І.

Доповідач -Карнаух В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

02 листопада 2006 року                                                     м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Барильської А.П., суддів - Митрофанової Л.В., Карнаух В.В., при секретарі - Чубіній А.В.,

за участю - позивача ОСОБА_1. представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі \надалі - Фонд соціального страхуваннях на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі \ далі -Фонд соціального страхування \ про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2005 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1.: йому поновлено строк для звернення до суду з позовом та на його користь з відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі стягнено 6415 грн. заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди за період з 01.07.1995. по 01.06.2005., компенсацію за несвоєчасні виплати у розмірі 1037 грн. 15 коп. та встановлено щомісячні страхові виплати у розмірі по 211 грн. 46

2

коп., починаючи з 01 червня 2005 року, до зміни обставин, які тягнуть перахунок виплат.

В апеляційній скарзі відповідач Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки судом необгрунтовано к-2 з 01.07.1994., невірно застосував ст. 28 Правил...; суд не врахував, що в на підприємстві, де працював позивач, підвищення тарифних ставок і окладів не привело до такого ж підвищення заробітної плати робітників, відбулася лише зміна структури заробітної плати.

Позивач ОСОБА_1. та його представник ОСОБА_2, кожен окремо, проти апеляційної скарги заперечують, вважають її доводи безпідставними, рішення суду таким, що відповідає діючому законодавству.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 1957 року по 1980 рік працював на шахті "Саксагань", яка є структурним підрозділом відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат"  надалі - ВАТ "КЗРК"\ ІНФОРМАЦІЯ_1 в тяжких умовах праці, де і була спричинена шкода його здоров,ю. Висновком МСБК у 1982 р. йому встановлено 10% втрати працездатності. Згідно висновку МСЕК від 14 листопада 1994 р. йому встановлено втрату професійної працездатності 20% безстроково.

У зв,язку з професійним захворюванням ВАТ "КЗРК" позивачу призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку, виходячи із заробітку за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, окладів - у сумі 10804 крб..

До 01..07.1994. ВАТ "КЗРК" виплачував позивачу щомісячні виплати відшкодування шкоди з урахуванням росту тарифних ставок та посадових окладів, застосувавши коефіцієнти 1.25x1.75x1.33x1.5x1.97x2.94x2.1x3.0 і станом на 01.12.1993.щомісячні виплати становили 3,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року « Про збільшення частини тарифів і заробітної платні працівників виробничих галузей народного господарства»,при визначені середнього заробітку для призначення виплат відшкодування втраченого заробітку, оскільки відповідно до п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( далі "Правил відшкодування шкоди..,"), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472,,які діяли на момент виниклих між

з

сторонами правовідносин, середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останніх повних календарних місяців роботи, які передували професійному захворюванню, який підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.

Доводи Фонду соціального страхування про необґрунтованість застосування з 1.07.1994 року коефіцієнта 2, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи і висновками суду.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування коефіцієнта 2,5 на підставі спільної постанови адміністрації і профкому № 1\6 від 26.01.1996 року при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючі положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.

В іншій частині рішення суду не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів-,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2005 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах до Верховного Суду України протягом  двох місяців з дня набрання нею законної сили.

СУДДІ: