Апеляційний суд міста Києва
МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а
Справа №22- 4757 Головуючий у 1-й інстанції:Притула Н.Г.
Доповідач: Волошина В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Орленко Т.А.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про визнання зобов'язань припиненими та виселення.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
20 червня 2012 року позивач подала позовну заяву до суду, просила припинити зобов'язання за договором оренди №12/07/10 від 12.07.2010 року та зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення за адресою АДРЕСА_1 (літера А).
Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що 12.07.2010 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежилого приміщення №12/07/10. З березня 2001 року відповідач не виконує свої зобов'язання за договором та не сплачує орендну плату, у зв'язку з цим орендодавцем (попереднім) було подано позов до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості, 11.04.2012 року рішення набрало законної сили. 12.01.2012 року нежитлове приміщення, було подароване позивачу за Договором дарування №34. До позивача перейшли всі права згідно Договору оренди нежитлового приміщення. На даний час відповідач не сплачує орендну плату не зважаючи на рішення Господарського суду м. Києва та відмовляється залишити приміщення.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що під час перебування справи в суді відповідачка своїх зобов'язань не виконує, та не надає можливості позивачу користуватись своїм приміщенням.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 р. позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено.
Визнано правовідносини між ОСОБА_3 та фізичною- особою підприємцем ОСОБА_2 за Договором оренди №12/07/10 від 12.07.2010 року - припиненими.
Зобов'язано фізичну-особу підприємця ОСОБА_2 звільнити орендоване нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 - представник позивача ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його необґрунтованість, незаконність, порушення норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилаючись на те, що відповідач не знала про зміну орендодавця. На думку відповідача, між сторонами склалися договірні відносини, які є господарськими правовідносинами, а тому суд неправильно визначив що між сторонами є цивільні правовідносини. Оскільки відповідач орендував приміщення для розміщення кафе. Також, зазначила, що згідно ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору не допускається. Крім того, ні перший, ні наступний орендодавець не звертався до відповідача з пропозицією про розірвання договору в порядку ст.ст.291, 188 ГК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Договором від 12.07.2010 року було передбачено право Орендодавця відмовитись від даного Договору, попередивши Орендаря в місячний термін, позивач виконала умови Договору та попередила відповідача про відмову від договору, відповідач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання умов Договору оренди в частині сплати орендних платежів, суд вважав, що заявлені вимоги позивача ґрунтуються на законі. А оскільки припинення правовідносин є підставою для повернення майна, яке є предметом оренди, тому суд дійшов до висновку, що є законні підстави для задоволення заявлених вимог про звільнення відповідачем орендованого приміщення.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки суд дійшов їх з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності і повноти з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов`язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального права.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положенням ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ч.1 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно ст.615 ч.1 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ст. 770 ч. 1 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2012 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (далі - Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (далі - Орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення №12/07/10, за яким ОСОБА_4 передав відповідачу в тимчасове володіння та користування нежиле приміщення підвалу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 92.9 кв.м., строком на 35 місяців до 12.06.2013 року, для розміщення кафе (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 4.1, 12.2 Договору).
Згідно п.п.5.1, 5.2 Договору, розмір орендної плати складає 7 000,00 грн. за 92,9 кв.м., на місяць, орендна плата сплачується в готівковому порядку не пізніше 15 числа кожного місяця за попередній місяць.
Згідно п.7.1 Договору, орендар зобов'язаний використовувати приміщення виключно за цільовим призначенням, своєчасно здійснювати орендні платежі.
Договір підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з його умовами.
На підтвердження передачі приміщення відповідачу, був підписаний акт здачі- приймання від 12.07.2010 року.
12.01.2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір дарування нежилих приміщень, відповідно до якого ОСОБА_4 (далі - Дарувальник) безоплатно передає у власність ОСОБА_3 (далі - Обдарована) належні йому на праві приватної власності нежилі приміщення підвалу з №1 по №5 (гр. прим. №82) та №1 (гр. прим.83) (в Літ. А), загальною площею 92.90 кв.м., які розташовані в АДРЕСА_1. 17.01.2012 року зареєстроване право власності ОСОБА_3 на зазначені нежилі приміщення.
Оскільки позивач - ОСОБА_3 з 17.01.2012 року є власницею нежилих приміщень, що є предметом Договору оренди, тому до неї перейшли права та обов'язки згідно Договору оренди від 12.07.2010 року.
Згідно п.10.3 Договору, Орендодавець має право відмовитись від даного Договору, попередивши Орендаря в місячний термін у встановлений законодавством України випадках.
24.07.2012 року ОСОБА_3 надіслала лист ФОП ОСОБА_2 в якому зазначала, що на даний час між сторонами договору правовідносини фактично припинились. За таких умов Орендодавець втратив інтерес до вказаного договору та за наслідками ст.ст. 611, 612, 615 ЦК України пропонувала Орендарю в позасудовому порядку надати згоду на припинення договірних зобов'язань.
03.08.2012 року ОСОБА_2 направила відповідь на лист від 24.07.2012 року та зазначила, що оскільки їй невідомо про те, що між ними існують договірні відносини, вона не може відповісти на зауваження, думки та пропозиції.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню. При цьому судом було враховано, що позивач не є суб'єктом підприємницької діяльності, а тому спір розглядався відповідно до норм ЦК України. Доводи відповідачки про те, що їй не було відомо про зміну орендодавця (власника приміщення) та з цього приводу їй не надходило жодних претензій зі сторони позивачки спростовуються матеріалами справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася з вимогою про припинення договору, отже суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог з припиненням договірних відносин. В свою чергу відповідач не виконала умови договору, посилаючись на те, що між сторонами не має договірних відносин, а тому належним чином не врахувала досудову вимогу.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.
Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: