УКРАЇНА
АДЕЛШПЙНИЙ СУД ДШДРОДЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2714 від 2006 р. Головуючий суддя у 1-ій
Категорія - 18 інстанції - Кузнецов В.О.
Доповідач - Поплавський В.Ю.
РІШЕННЯ
Іменем України
2 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати ко цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Гайдук В.І.
суддів - Дерев'янко О.Г., Поплавського В.Ю.,
при секретарі - Білоконь Н.В.,
3 участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, -
встановила:
В липні 2004 року позивачка звернулася до суду з позовом про відшкодування шкоди і посилається на те, що постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.09.2003 року відповідач визнаний винним в скоєні злочину передбаченого ст. 119 ч. 1 КК України . Кримінальна справа була закрита на підставі ст. 1 п."б" Закону України " Про амністію". ОСОБА_4 визнано винним в тому, що 13.05.2003 р. він наніс її чоловіку не менш одного удару по голові, від чого ІНФОРМАЦІЯ_1, настала смерть її чоловіка ОСОБА_5. Своїми діями відповідач заподіяв їй матеріальну шкоду на суму 11 566, 96грн., моральну шкоду на суму 50 000грн.
Просила постановити рішення яким стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування шкоди вказані суми, а також на утримання її дітей в зв'язку з втратою годувальника щомісячно по 1 523,34 грн. починаючи з 20 травня 2003р до їх повноліття.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати рішення суду, постановити нове рішення яким її вимоги задовольнити, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Ознайомившись з матеріалами заяви, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити скаргу, рішення суду скасувати і постановити нове рішення за наступних обставин.
Відмовляючи в позові, районний суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4. дійсно винен в заподіянні ОСОБА_5. крововиливу у м'які тканини голови, але це ушкодження не знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю, бо відносно живих осіб це має ознаки тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Таке положення містилося в ст.31 ЦПК України діючого на 2003р.
Таким чином, факт заподіяння ОСОБА_4, тілесних ушкоджень чоловікові позивачки 13.05.2003 p., від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 настала смерть ОСОБА_5. визнано в постанові суду від 16 вересня 2003 року і ДІЇ ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 119ч. 1 КК України. Дана постанова набрала законної сили. Від покарання ОСОБА_4 було звільнено на підставі ст.1 п."б" Закону України" Про амністію".
Тому, при розгляді цивільної справи про відшкодування шкоди факт заподіяння ОСОБА_4 шкоди здоров'ю ОСОБА_5. в результаті чого настала смерть останнього не потребує доказу.
Після смерті ОСОБА_5. у нього залишилися діти: дочка ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7, які знаходилися на утриманні померлого.
Згідно частини 2 ст. 457 ЦК України (в ред. 1963 р.) в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу, на строки, зазначені у частині третій тієї ж статті.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 456 ЦК в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням -
вісімнадцятирічного віку;
2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, -довічно;
3) інвалідам - на строк інвалідності;
4) одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягай восьми років, - до досягнення ними восьмирічного віку.
Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що право на відшкодування шкоди від дій ОСОБА_4 виникло у неповнолітніх дітей померлого ОСОБА_5.
За основу розрахунків необхідно взяти середньомісячну заробітну плату померлого, яка визначена пенсійним фондом при встановлені пенсії по втраті годувальника щодо неповнолітніх дітей. Цей розмір відповідно до матеріалів пенсійної справи складає 166,94 грн. Позивачкою він не оспорений до теперішнього часу.
Доводи позивачки про необхідність відповідно до вимог ст.1198 ПК України (в ред.2004 р.) прийняти за основу розрахунків дохід, який отримав підприємець ОСОБА_5 не можуть бути прийняті, оскільки згідно довідки податкової інспекції (а. с. 126) такого доходу за 1-ий квартал 2003 року він не мав. Крім того, враховуючи, що право на отримання щомісячного розміру відшкодування шкоди у неповнолітніх виникло після 19 травня 2003 року, то необхідно керуватися при становлені цього розміру нормативними актами які діяли на цей час.
Таким чином, розмір відшкодування шкоди буде становити
166,94 : 3 (в тому числі і на дружину померлого) = 55,65 грн. на кожну дитину.
Ст.457 ЦК (1963р.) передбачалося при визначені розміру відшкодування шкоди брати до уваги та відраховувати розмір отримуваної пенсії по втраті годувальника.
Відповідно до довідки пенсійного відділу (а.с.136) розмір пенсії вищий ніж розмір відшкодування шкоди, тому до 1 січня 2004 року сума яка б підлягала стягненню відсутня.
Статтею 1200 ЦК України ( в ред.2003 р.) також передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);
2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода
відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з
вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпшого
також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання
(догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
3. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без
урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.
4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на
відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому
перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.
Відповідно до ч.2 ст. 1208 ЦК за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.
Оскільки коефіцієнт розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня 2004 року підвищився у 1,108 раза, то розмір відшкодування шкоди буде становити
55,65 грн. х 1,108 = 61,66 грн. на кожну дитину без врахування отримуємого розміру пенсії.
Таким чином за період з січня по серпень 2004 року на користь позивачки з відповідача на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника на двох неповнолітніх дітей необхідно стягнути 986,56 грн.
У зв'язку з підвищенням з 1 вересня 2004 року розміру мінімальної заробітної плати на коефіцієнт 1,156 необхідно провести перерахунок розміру відшкодування шкоди:
61,66x1,156 = 71,29, а за період з вересня по грудень 2004 року необхідно стягнути 570,32 грн.
З 1 січня 2005 року мінімальна зарплата підвищилася у 1,105 разів, тому
71,29x1.105 =78,77 грн., а за період з січня по березень 2005 року - 472,62 грн.
З 1 квітня 2005 року мінімальна зарплата підвищилася у 1,107 разів, тому
78,77x1,107 =87,20 грн. а за період з квітня по червень 2005 року - 523,20 грн.
3 1 липня 2005 року мінімальна зарплата підвищилася у 1,069 разів, тому
87,20x1,069 = 93,21 грн. а за період з липня по серпень 2005 року - 372,84 грн.
З 1 вересня 2005 року мінімальна зарплата підвищилася у 1,071 разів, тому
93,21 х 1,071 = 99,83 грн. а за період з вересня по грудень 2005 року - 798,64 грн.
З 1 січня 2006 року мінімальна зарплата підвищилася у 1,054 разів, тому
99,83x1,054 =105,22 грн. а за період з січня по червень 2006 року -1262,64 грн.
З 1 липня 2006 року мінімальна зарплата підвищилася у 1,071 разів, тому
105,22x1,071 = 112,69 грн. а за період з липня по жовтень 2006 року - 901,52 грн.
На підставі викладено розрахунку, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнути на користь позивачки з відповідача на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника на двох неповнолітніх дітей за період з січня 2004 року по жовтень 2006 року 5 888,34 грн., та встановити щомісячно суму на відшкодування шкоди в розмірі по 112,69 грн. на кожну дитину до повноліття, або обставин з якими закон пов'язує можливість збільшення чи зменшення розміру відшкодування.
Згідно ст. 440 ЦК України (в ред. 1963 p.) шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР.
Статтею 440-1 передбачено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до ст, 459 в разі смерті потерпілого витрати на поховання відшкодовуються особі, яка понесла ці витрати, організацією або громадянином, відповідальними за шкоду, пов'язану з смертю потерпілого.
У зв'язку з тілесними ушкодженнями ОСОБА_5 знаходився з 13 по 19 травня 2003 року на стаціонарному лікуванні і позивачка понесла витрати на покуку необхідних ліків та медикаментів у сумі 5 963,83 грн. (а.с. 11-13).
Після смерті свого чоловіка позивачка понесла витрати на придбання гроба 168,60 грн. (а.с. 10), оплатила автопослуги ритуального автобуса - 94,89 грн. (а.с 10), провела поминальний обід за 1346,64 грн., придбала та встановила пам'ятник за 2920 грн. Таким чином позивачка понесла витрати на загальну суму 10 511,96 грн.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені витрати були понесені від неправомірних дій відповідача, тому їх необхідно стягнути з останнього на користь позивачки 10 511,96 грн. Щодо вимог про стягнення вартості горілчаних виробів на поминальний обід, то в цій частині позову необхідно відмовити, бо ці витрати не передбачені законом. При цьому враховано, що відповідач добровільно не надавав будь-якої матеріальної допомоги сім'ї загиблого.
Також, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги щодо стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивачки 50 000 грн., оскільки вона втратила чоловіка, залишилася з двома неповнолІтними дітьми, що вимагає від неї додаткових життєвих зусиль, приводить до страждань та зміни умов повсякденного життя.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий сбір у сумі 164 грн., а також 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року скасувати. Позов ОСОБА_3. частково задовольнити.
Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3. матеріальну шкоду у розмірі 10 511,96 грн., моральну - 50 000 грн., 200 грн. витрати на послуги адвоката.
Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3. на відшкодування втрати годувальника на двох неповнолітніх дочок з 19 травня 2003 року по 1 листопада 2006 року 5 888,34 грн.
Зобов'язати ОСОБА_4 проводити щомісячно відшкодування втрати годувальника на користь неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які перераховувати їх матері ОСОБА_3., у розмірі по 112,69 грн. кожній до повноліття або зміни мінімальної зарплати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий сбір у сумі 164 грн., а також 30 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з
моменту постановления і може бути оскаржена до Верховного Суду України у 2-х місячний термін з моменту проголошення.