УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-3366 від 2006 р.                                                                                                                          Головуючий суддя у 1 -ій

Категорія -27                                                                                                                                             інстанції-ЧерновськийГ.В.

Доповідач - Поплавський В.Ю.

2 листопада 2006 року

^УХВАЛА

Іменем України

м. Дніпропетровськ

Колегія     суддів   судової  палати  у  цивільних  справах Апеляційного     суду Дніпропетровської області  в складі: головуючого судді    - Гайдук В.І.

суддів                          - Дерев'янко О.Г.,ПоплавськогоВ.Ю.,

при секретарі              -  Білоконь Н.В.,

з участю адвоката     -  ОСОБА_1.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права користування житловим приміщенням, вселення, визнання таким що втратив право користування житловим приміщенням та зобов'язання укласти окремий договір найму жилого приміщення та реєстрації, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1; вселити її в спірну квартиру; визнати відповідача ОСОБА_3 і його сина ОСОБА_4 таким що втратив право користування спірним житловим приміщенням та зобов'язати КЖЕП №2 Жовтневого району м. Дніпропетровська укласти з нею договір найму житлового приміщення квартири НОМЕР_1 і відкрити на її ім'я особовий рахунок. Крім того, просила суд зобов'язати відділ громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Жовтневого РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти відаовідача та його сина ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати зареєструвати її за зазначеною адресою.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 передана ОСОБА_5 безоплатно в рахунок знесеного державою приватного будинку. Після її смерті особовий рахунок було переведено на ОСОБА_6, який згодом приватизував цю квартиру та у 1997 році подарував своїй дочці - позивачці по справі. Рішенням суду від 25 лютого 1999 року ці угоди було визнано недійсними, оскільки право на проживання в квартирі мав відповідач - онук ОСОБА_6. Проте, в квартирі він не проживав, створив свою сім'ю з якою проживав в АДРЕСА_3.

Оскільки ОСОБА_6 був інвалідом першої групи, потребував постійного догляду, то з 1996 року вона оселилася до свого батька і проживала разом з ним однією сім'єю. Згодом вони стали займати кімнату площею 17 кв.м. В 2001 році її батько бажаючи надати їй право на проживання звертався з заявою про її прописку, проте у зв'язку із запереченням відповідача її не прописали. Після смерті ОСОБА_6  ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач силоміць вигнав її з квартири, перешкоджає її "проживанню та не визнає за нею право на проживання в квартирі, тому вона вимушена звернутися до суду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 квітня 2006 року в задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати рішення суду і постановити нове, яким задовольнити її вимоги, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду і заявлених позовних вимог у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін за наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована та складається із двох кімнат, площею 17,2 та 10,4 кв.м. Основним квартиронаймачем був ОСОБА_6, який помер у 2004 році (а.с.9,10). Позивачка є рідною донькою померлого, відповідач онуком.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 1999 року було поновлено його порушені права і його вселено в спірне житлове приміщення. Цим же рішенням суду у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання останнього не набувшим права користування житловим приміщенням, та її вселенні було відмовлено (а.с. 180-182).

В 2000 році позивачка намагалася прописатися за спірною адресою (а.с. 151), однак відповідач згоди на її прописку не надав. Крім того, позивачка має на праві власності інше житло: квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 148).

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що позивачка не набула права користування спірною квартирою, є правильним та обґрунтованим, оскільки вона була тимчасовим мешканцем, який здійснював догляд за хворим батьком. Крім того, вона має право власності на приватизовану двокімнатну квартиру АДРЕСА_2(а.с. 160).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, тому не можуть бути підставами для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 307- 308 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 7 квітня 2006 року залишити без змін.

З повним текстом сторони ознайомляться 9 листопада 2006 року.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту постановления і може бути оскаржено до Верховного Суду України у 2-х місячний термін з моменту проголошення.

Судді: