УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2008 року                                                                                м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді                                            Соколовського В.М.,

суддів:                                                                 Матківського Р.Й., Девляшевського В.А.,

з участю: секретаря                                           Самуляк О.М.,

відповідача                                                         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городенківського районного суду від 13 листопада 2007 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної виконавчої служби в Городенківському районі, ОСОБА_2 про скасування постанови від 06 червня 2007 року державного виконавця Державної виконавчої служби в Городенківському районі Василіва Б.Б. про накладення арешту на 1/2 частку АДРЕСА_1, що належить на праві власностіОСОБА_1, та оголошення заборони про відчуження 1/2 частки цієї квартири. Вважав, що такою постановою порушено його права, поскільки державний виконавець наклав арешт на 1/2 частки квартири, а йому належить 1/4 її частка. Тому державний виконавець допустив перевищення своїх повноважень, оскільки, згідно ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на квартиру проводиться в разі відсутності коштів чи рухомого майна боржника.

Справа № 22-Ц-195/2008 р.                               Головуючий у 1 інстанції Корюкіна М. П.

Категорія 44                                                         Доповідач Соколовський В.М.

 2

Рішенням Городенківського районного суду від 13 листопада 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за його безпідставністю.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вказуючи на неправосудність постановленого судом рішення. Зокрема, суд залишив поза увагою той факт, що квартира перебуває у власності всієї сімї ОСОБА_1, яка складається із чотирьох осіб, одна особа є інвалідом з дитинства, щодо якої ОСОБА_1 є опікуном. Таким чином боржнику не належить 1/2 частка квартири, а реєстрація в Коломийському МБТІ не може бути фактом встановлення за ОСОБА_1 права власності на її 1/2 частку, оскільки така частка, вважає апелянт, може бути визначена виключно судом за поданням державного виконавця і лише за наслідком рішення суду на подання державного виконавця, Державний виконавець вправі був накласти арешт тільки на ту частку квартири, яка є власністю виключно ОСОБА_1, чого не зробив, а наклав арешт на майно, яке є в володінні й інших осіб із сім'ї боржника, зокрема, недієздатної як інваліда з дитинства ОСОБА_3. Постановою державного виконавця, в даному випадку, порушено майнові права неповнолітньої недієздатної ОСОБА_3, котрій також належить частка у майні боржника. Також суд не врахував, що накладення арешту на частку квартири ОСОБА_1, основним заняттям якого є сільське господарство, є безпідставним, суперечить ст. 155 ЖК УРСР та Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення по виконавчих документах. Винесена державним виконавцем

Постанова є самоправною, поскільки останній не звертався до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення. Окрім того, виносячи постанову державний виконавець пропустив строк на звернення стягнення на майно боржника, поскільки виконавче провадження відкрито 13.04.2007 року, а постанову винесено 06.06.2007 року. Суд також залишив поза увагою, що стягувач ОСОБА_4 відмовився від грошового стягнення поза межами шестимісячного строку з дня відкриття виконавчого провадження і його відмова, вважає апелянт, по суті прийнята судом.

В зв'язку з цим, просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав з вище наведених мотивів, просив задоволити в повному об'ємі.

ОСОБА_2 і відділ ДВС в Городенківському районі в судове засідання не прибули, хоча належно були повідомлені про розгляд справи.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

3

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2007 року (а.с. 13-15) було частково задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 3525  грн.  71 коп. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 100  грн.  моральної шкоди, 300  грн.  витрат за проведення автоекспертизи, 240  грн.  за надання правової допомоги, 30  грн.  витрат з інформаційно-технічного розгляду справи та 51  грн.  державного мита.

10.04.2007 року в Державну виконавчу службу Городенківського району надійшла заява від ОСОБА_2 (а.с. 27) та два виконавчі листи по примусовому виконанню вище зазначеного рішення (а.с. 28, 30). Згідно таких документів державним виконавцем 13.04. 2007 року було відкрито виконавче провадження (а.с. 29, 31) та об'єднано їх у зведене виконавче провадження (а.с. 34).

Виконуючи рішення суду, державним виконавцем було направлено запити по місцю проживання боржника-відповідача в різні інстанції та установи з приводу наявності у ОСОБА_1 на праві приватної власності рухомого і нерухомого майна. І на такі запити прийшла позитивна відповідь тільки з Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, відповідно до якого за ОСОБА_1 зареєстрована на праві приватної власності 1/2 частка АДРЕСА_1 (а.с. 33).

Тому у державного виконавця були всі підстави, відповідно до ст. ст. 5, 18, 24, 55, 57, 62 Закону України "Про виконавче провадження" та "Інструкції про проведення виконавчих дій" від 15.12.1999 року №865/4158, для винесення постанови від 06.06.2007 року про накладення арешту на 1/2 частку АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 6).

За таких обставин, суд першої інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що

Постанова державного виконавця ВДВС у Городенківському районі від 06.06.2007 року винесена з дотриманням діючого законодавства і ніяких прав та інтересів ОСОБА_1 чи інших осіб не порушує, в зв'язку з чим правомірно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Твердження позивача, що суд не врахував всіх обставин по справі та постановив неправосудне рішення, є безпідставними та голослівними, які не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.

Рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

4

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду від 13 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.