Провадження № 2/641/280/2013 Справа № 2020/7364/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           11 квітня 2013 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

при секретарі судового засідання Ємельяненко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу

за позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк"

до ОСОБА_1, ТОВ "Міраж"

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ТОВ "Міраж", в якому з урахуванням уточнень просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 7/08-К від 02.04.2008 року у розмірі 2 496 420 грн. 42 коп., з яких 1 999 774грн. сума простроченої заборгованості за кредитом, 224018,40грн. сума простроченої заборгованості по процентах, 8886,99грн. пеня за прострочку погашення процентів, 263741,03грн. пеня за прострочку погашення кредиту. Крім того, просить покласти на відповідачів судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 02.04.2008 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Міраж» укладено кредитний договір № 7/08-К, у відповідності до умов якого позивач надав кредитні кошти у сумі 300 000 доларів США строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 14% річних, а відповідач зобов’язався у визначений строк здійснити повернення кредиту. Додатковою угодою до договору від 26.01.2011 року з метою зміни валюти виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору умови договору викладено в новій редакції.

Однак в порушення умов договору та додаткової угоди до нього від 26.01.2011 року, відповідач свої зобов'язання за користування кредитом не виконує, у зв'язку з чим станом на 11.11.2012 року склалась заборгованість на загальну суму 2 496 420 грн. 42 коп., з яких 1 999 774грн. сума простроченої заборгованості за кредитом, 224018,40грн. сума простроченої заборгованості по процентах, 8886,99грн. пеня за прострочку погашення процентів, 263741,03грн. пеня за прострочку погашення кредиту.

02.04.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір поруки № 13/08-К/П, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 зобов’язується відповідати за виконання ТОВ «Міраж». взятих на себе зобов’язань за кредитним договором № 7/08-К від 02.04.2008 року. Позивачем 31.05.2012 року на адресу ОСОБА_1 направлена вимога про виконання взятих на себе зобов’язань за договором поруки, але поручитель не вчинив жодних дій на їх виконання.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ «Міраж» ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 та ТОВ "Міраж" подано зустрічний позов до ПАТ "Укргазбанк", в якому вони просять:

- визнати недійсними: кредитний договір № 7/08 від 02.04.2008 року, додаткову угоду № 1 від 3.04.2009 року до кредитного договору, № 7/08 від 02.04.2008 року, додаткову угоду № 2 від 26.01.2011 року до кредитного договору № 7/08 від 02.04.2008 року, додатковий договір № 1 від 26.01.2011 року про розірвання договору іпотеки № 12/08 КЛ, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5 02.04.2008 року, договір поруки № 13/08-К/І від 2.04.2008 року, Додаткову угоду № 1 від 3 квітня 2009 року до договору поруки від 02 квітня 2008 року та Договір про внесення змін № 1 від 26 січня 2011 року до договору поруки від 02.04.2008 року № 13/08-КШ - з моменту їх укладання.

- зобов’язати приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_5., виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за додатковим договором № 1 від 26.01.2011 року про розірвання договору іпотеки № 12/08- К/I від 02.04.2008 року, а саме: нерухоме майно - нежитлової будівлі літ “Г”загальною площею 464,8 кв. м, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, № 2-а та яка належить ТОВ “Міраж”на праві власності.

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію а саме: зобов’язати ПАТ “Укргазбанк”повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Міраж" сплачені по кредитному договору № 7/08 від 02.04. 2008 року відсотки у розмірі 126033 дол. 93 центи (908867 грн. 21 коп.), пеню та проценти за користування кредитними коштами за Додатковою угодою № 2 від 26.01.2011 року до кредитного договору № 7/08 від 02.04.2008 року у розмірі 535 115 грн. 33 коп.

В обґрунтування зустрічного позову посилаються на те, що при підписанні зазначених договорів, банком порушені законні права позивачів. Кредитний договір № 7/08 від 2.04.2008 року, договір іпотеки від 02.04.2008 року та договір поруки № 13/08-К/П від 02.04.2008 року за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивачів, порушує їх права та законні інтереси. Пункт 1.1. суперечить ч. 1 ст. 524 ЦКУ, в якій сказано, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Частина 2 ст. 524 ЦКУ дозволяє визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, в такому випадку, згідно ч. 2. ст. 533 ЦКУ, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Крім того, ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, учинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. ТОВ «Міраж» на момент отримання кредиту в іноземній валюті не мало ліцензії НБУ на отримання кредиту в іноземній валюті і це достеменно було відомо банку. Надання банком ТОВ «Міраж» грошових коштів (кредиту) у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією. Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Розуміючи незаконність укладання кредитного договору № 7/08 від 2 квітня 2008 року та отримавши на протязі з 2.04.2008 року до січня 2011 року проценти за користування валютним кредитом від ТОВ «Міраж», у розмірі 126 033 долари 93 цента, відповідач змусив ТОВ «Міраж» 26 січня 2011 року укласти Додаткову угоду до кредитного договору від 02.04.2008 року № 7/08, відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію з загальним лімітом в сумі 4 781 640 гривень зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в доларах США, виходячи із 14% річних, а при простроченні платежу - 24% річних; в гривні виходячи із 15% річних, а при простроченні платежу - 25% річних.

Починаючи з 27 січня 2011 року режим кредитування кредитними коштами у вигляді кредиту в національній валюті, в сумі 2 400 000 гривень із сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 15% річних та за користування кредитними коштами повернуті в строки/терміни передбачені договором, процентна ставка встановлюється у розмірі 25% річних. Зазначена Додаткова угода є кабальною. Відповідач за кредитним договором від 02.04.2008 року вже отримав від ТОВ «Міраж» 126033 долари США, що складає 908 867 гривень. ТОВ «Міраж» отримало 300 000 доларів США при курсі гривні по відношенню до долара 505 гривень за 100 доларів США, що станом на день отримання кредиту становило 1 515 000 гривень. При укладанні Додаткової угоди ТОВ «Міраж» зобов’язано повернуто відповідачу 400 000 доларів США, а розмір процентних ставок за користування кредитом та нарахування пені за несвоєчасне у розмірі 25% річних дає можливість отримати відповідачу 100% прибуток від надання кредиту, що суперечить вимогам Закону, позбавляє підприємство займатися господарською діяльністю з метою отримання прибутку і навмисно призводить його до банкрутства.

За період з 26.01.2011 року ТОВ «Міраж» за додатковою угодою № 2 від 26.01.2011 року до Кредитного договору № 7/8 від 02.04.2008 року виплатило 400226 гривень основного боргу та 535 115, 33 гр. процентів за користування кредитом. За цей час розмір відсотків за користування кредитом значно більший, ніж розмір погашення основного боргу за кредитним договором, що свідчить про його кабальність та невідповідність вимогам закону.

ПАТ АБ “Укргазбанк” надано заперечення проти зустрічного позову, в яких банк просить в задоволенні зустрічного позову відмовити. Крім того, відповідачем за зустрічним позовом подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності до зустрічних позовних вимог.

Доводи своїх заперечень банк обґрунтовує тим, що чинне законодавство не забороняє надання кредиту в іноземній валюті. Банк має всі необхідні ліцензії для здійснення валютних операцій відповідно до вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту національній валюті, але звернувся до банку з заявою про отримання кредиту саме у доларах США.

При вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Відносно того, що банк змусив ТОВ «Міраж» укласти додаткову угоду 26.01.2011року до кредитного договору, та того що вона є кабальною, позивач вводить в оману суд, так, як був не тільки обізнаний стосовно даного питання, а сам звернувся до банку з заявою від 18.11.2010 року за підписом директора ТОВ «МІРАЖ» ОСОБА_6, з проханням розглянути можливість реструктуризації заборгованості по кредитному договору №7/08-К від 02.04.2004 року, а саме: змінити валюту кредиту з доларів США на національну валюту з встановленням процентної ставки на рівні 15,0 річних; відтермінувати строк закінчення кредитного договору на 12 місяців; надати згоду на зменшення ліміту кредитування останні 6 місяців; в якості забезпечення прийняти нежитлову будівлю літ. «Г-1» за адресою: м.Харків, вул.. Блюхера, 2-А.; в якості додаткового забезпечення прийняти товари в обороті, а саме ПММ (бензин А- 76, бензин А-92, бензин А-95, бензин А-95 преміум, дизпаливо); надати згоду на виведення з застави майнового комплексу автозаправочної станції за адресою: Харківська обл.., Харківський р-н, с. Кулінічі, вул. Сіверська, 59.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 02.04.2008 року між позивачем та відповідачем ТОВ «Міраж» укладено кредитний договір № 7/08-К, у відповідності до умов якого позивач надав кредитні кошти у сумі 300 000 доларів США строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 14% річних, а відповідач зобов’язався у визначений строк здійснити повернення кредиту. Додатковою угодою до договору від 26.01.2011 року з метою зміни валюти виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору умови договору викладено в новій редакції.

Так, згідно умов додаткової угоди банк відкриває позичальнику невідновлювану мультивалютну кредитну лінію з загальним лімітом в 4 781 640,40гривень, із сплатою процентів за користування кредитними коштами:

в доларах США, виходячи із 14,0% річних та, за користування кредитними коштами в іноземній валюті, що повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,0 % річних;

в гривні, виходячи з 15,0 % річних та, за користування кредитними коштами в національній валюті, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 25,0 % річних.          

Починаючи з 27 січня 2011 р. режим кредитування встановлюється у вигляді кредиту в національній в сумі 2 400.066,00 гривень, із сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи із 15,0% річних та, за користування кредитними коштами, що не повернуті у строки/терміни, передбачені цим договором, процентна ставка встановлюється у розмірі 25% річних.

Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі згідно графіку погашення кредиту, але не пізніше 01.04.2012 року.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ТОВ «Міраж» належним чином свої зобов’язання не виконав, у визначений договором строк погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 11.11.2012 року склалась заборгованість: 1 999 774грн. сума простроченої заборгованості за кредитом, 224018,40грн. сума простроченої заборгованості по процентах.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що відповідач зобов’язання з погашення кредиту у строк, визначений договором, не виконав, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості з кредиту у розмірі 1 999 774 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 224018,40грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, завдатком.

Згідно п. 6.3 договору за порушення визначених у цьому договорі строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісійних винагород позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи невиконання відповідачем ТОВ «Міраж» взятих на себе зобов’язань щодо повернення грошових коштів у строк, визначений договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 8886,99грн. пені за прострочку погашення процентів, 263741,03грн. пені за прострочку погашення кредиту.

Крім того, як вбачається з п. 2.1 кредитного договору цей кредит забезпечується:

згідно з договором застави № 1/2011-К/З від 26.01.2011р. заставою товарів в обороті, а саме паливно-мастильних матеріалів (бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95, бензин А-95 преміум, дизпаливо), які належать позичальнику;

згідно з договором іпотеки № 2/2011-К/1 від 26.01.2011р. іпотекою нежитлової будівлі літ. «Г-1» загальною площею 464,8 кв. м., яка належать Позичальнику та що знаходиться за адресою м. Харків, вул.Блюхера, 2а;

згідно з договором поруки №13/08-К/П від 02.04.2008р. фінансовою порукою ОСОБА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, в забезпечення зобов’язань ТОВ «Міраж» за кредитним договором, між позивачем, ТОВ «Міраж» та ОСОБА_1 02.04.2008 року укладено договір поруки № 13/08-К/П, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався перед банком відповідати за невиконання ТОВ «Міраж» усіх його зобов'язань перед банком у повному обсязі, що виникли з кредитного договору № 7/08-К від 02.04.2008 року.

Згідно п. п. 1.2, 1.3 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов’язань по кредитному договору. Поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором, в тому обсязі, що й позичальник – за сплату кредитних коштів, процентів за користування кредитом, неустойки, за невиконання або неналежне виконання зобов’язань – в повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватись виконання зобов'язань частково або в повному обсязі.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення солідарно з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж" на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 7/08-К від 02.04.2008 року у розмірі 2 496 420 грн. 42 коп.

При цьому судом не прийняті до уваги посилання представника ОСОБА_1 про те, що кредитний договір № 7/08-К, крім поруки, забезпечено ще і договором іпотеки № 2/2011-К/1 від 26.01.2011р., а тому вимоги підлягають задоволенню саме за рахунок майна, оскільки чинне законодавство не встановлює пріоритету застави як способу забезпечення виконання зобов'язання над порукою. Договір поруки та договір застави є самостійними видами забезпечення виконання зобов'язань.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Відносно зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне.

Щодо доводів позивачів за зустрічним позовом про можливість вираження зобов’язання по кредиту виключно у грошовій одиниці – гривні суд зазначає, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання), то Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Враховуючи викладене, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Посилання позивачів за зустрічним позовом на укладення додаткової угоди № 2 від 26.01.2011 року до Кредитного договору № 7/8 від 02.04.2008 року під примусом з боку банку спростовуються матеріалами справи, оскільки реструктуризація заборгованості по кредитному договору №7/08-К від 02.04.2004 року шляхом укладення додаткової угоди № 2 здійснена за заявою ТОВ "Міраж"., укладення додаткової угоди погоджено загальними зборами учасників ТОВ "Міраж" (протокол від 26.01.2011 року).

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При цьому, позивачами в обґрунтування зустрічної позовної заяви до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про порушення норм чинного законодавства при укладенні кредитного договору № 7/08 від 02.04.2008 року, додаткової угоди № 1 від 03.04.2009 року до кредитного договору № 7/08 від 02.04.2008 року, додаткової угоди № 2 від 26.01.2011 року до кредитного договору № 7/08 від 02.04.2008 року, додаткового договору № 1 від 26.01.2011 року про розірвання договору іпотеки № 12/08 КЛ, договору поруки № 13/08-К/І від 2.04.2008 року, Додаткової угоди № 1 від 3 квітня 2009 року до договору поруки від 02 квітня 2008 року та Договору про внесення змін № 1 від 26 січня 2011 року до договору поруки від 02.04.2008 року .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк" задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, код НОМЕР_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж", м. Харків, вул. Блюхера, 2А, код 19467031, на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк", м. Харків, вул. Космічна, 20, заборгованість за кредитним договором № 7/08-К від 02.04.2008 року у розмірі 2 496 420 (два мільйони чотириста дев'яносто шість тисяч чотириста двадцять) грн. 42 коп., з яких 1 999 774грн. сума простроченої заборгованості за кредитом, 224018,40грн. сума простроченої заборгованості по процентах, 8886,99грн. пеня за прострочку погашення процентів, 263741,03грн. пеня за прострочку погашення кредиту.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, код НОМЕР_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Міраж", м. Харків, вул. Блюхера, 2А, код 19467031, на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" в особі Харківської обласної дирекції АБ "Укргазбанк", м. Харків, вул. Космічна, 20, судовий збір у розмірі 3219грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ТОВ "Міраж" відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

ОСОБА_7