Справа №22- 9817/2006р.

Категорія: 40

Головуючий у 1 інстанції: Саржевська І.В. Доповідач: Краснощокова Н.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2006р.                                       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Краснощокової Н.С. суддів:   Маширо О.П., Стратіло В.І., при секретарі   Стефановій І.М.

за участю   позивача та представника відповідача Коваля Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду від 5 вересня 2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач оскаржує в апеляційному порядку рішення Краснолиманського міського суду від 5 вересня 2006р., яким йому відмовлено у задоволенні позову до Закритого акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Апелянт посилається на те, що рішення є неправильним; оскільки суд неповно дослідив обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Так, судом не прийнято до уваги, що заяву про звільнення за власним бажанням він написав не у 2006р., а у 2005р., наміру звільнитись у 2006р. у нього не було, відповідачем використано написану ним ще у 2005 р. заяву, а можливо заяву, написану кимось іншим із підробленням його почерку. Не дано належної оцінки показанням свідків. Просить рішення скасувати і у позові відмовити.

В засіданні апеляційного суду позивач наполягав на скарзі та просив рішення скасувати, представник відповідача проти скарги заперечував і просив рішення залишити без зміни.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із наступних встановлених ним фактів та обставин. Позивач з 1.04.1999р. працював у відповідача сторожем на базі відпочинку „Родичок". Наказом від 25.04.2006р. він був звільнений з роботи з 27.04.2006р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Позивач не оспорював написання ним заяви про звільнення за власним бажанням, однак, посилався на те, що цю заяву він написав ще у 2005р., тоді його не було звільнено, а у 2006р. наміру звільнитись він не мав і заяви не подавав. Оскільки доказів того, що позивач не мав наміру звільнитись за власним бажанням не надано, його показання спростовуються власноруч написаною заявою суд прийшов до висновку про те, що при звільненні позивача не було допущено порушень вимог трудового законодавства, тому у задоволенні позову відмовив.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Розглядаючи спір суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний і процесуальний закон.

Зокрема, суд правильно виходив із того, що позивач звільнений на підставі написаної ним заяви про звільнення за власним бажанням. Доводи про відсутність дати написання заяви не є підставою для визнання незаконним звільнення, оскільки позивач звільнений по закінченню двотижневого строку з дня реєстрації заяви відповідачем. Порушень вимог трудового законодавства відносно позивача при звільненні не допущено. Доводи позивача про відсутність його бажання на звільнення спростовуються його заявою про звільнення за власним бажанням. Тому висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову є правильним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краснолиманського міського суду від 5 вересня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційна скарга може бути подана протягом 2-х місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.