Справа № 2-1747/12 Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П.

Провадження № 22-ц/780/1188/13 Доповідач у 2 інстанції Оношко Г.М.

Категорія 44 16.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області:

головуючого Олійника В.І.,

суддів Білоконь О.В., Оношко Г.М.,

при секретарі Власенко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду від 12 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Києво - Святошинського районного відділу земельних ресурсів, Бузівської сільської ради про визнання недійсним державного акту.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду , пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2012 року позивач звернувся до відповідачів з позовом про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку. У позові зазначав, що згідно рішення Бузівської сільської ради 13 сесії 4 скликання № 27 від квітня 2005 року йому у приватну власність передана земельна ділянка площею 0,1500 га по АДРЕСА_1 26.07.2007 року виданий державний акт на право приватної власності на землю . Зазначеній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 322248001:01:004:0026.

Суміжний землекористувач ОСОБА_4 продала належну їй земельну ділянку відповідачці ОСОБА_3

05 жовтня 2011 року позивач побачив , що на належній йому земельній ділянці відповідачка встановила огорожу, про що 12 жовтня 2011 року земельною комісією було складено акт обстеження. Ця обставина підтверджена актом перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з закріпленням межовими знаками від 12 жовтня 2011 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЕО-7».

Зазначає, що він звернувся до Державного комітету України із земельних ресурсів Київської області з проханням посприяти вирішенню спірного питання, проте йому листом № 0704-3/С-22308 від 24.11.2011 року було рекомендовано звернутись з позовом до суду.

Просить суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,015 га на ім'я ОСОБА_3

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 12 листопада 2012 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на його незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин , що мають значення для справи та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачеві ОСОБА_2 на підставі рішення ради 13 сесії 4 скликання Бузівської сільської № 27 від 08 квітня 2005 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1500 га по АДРЕСА_1, 26.07.2007 року виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, ділянці присвоєно кадастровий номер 322248001:01:004:0026.

Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що суміжному землекористувачеві ОСОБА_5 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 584514, виданого відділом Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області 05 червня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 187 згідно з рішення Бузівської сільської ради X сесії IV скликання № 3 від 25 червня 2004 року належала земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель з кадастровим номером 3222480801:01:004:0027.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі від 04.08.2007 року № 2101 право власності на вказану земельну ділянку належить відповідачці ОСОБА_3

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності на землю посвідчується державним актом.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженого наказом Держкомзему № 43 від 04.05.1999 року, роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку складаються із підготовчих робіт; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Згідно п. 1.16 зазначеної Інструкції, державний акт на право власності на земельну ділянку виготовлюється в тому числі і на підставі рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність цієї ділянки.

В установленому законом порядку відповідачка переоформила державний акт на право приватної власності на набуту земельну ділянку на своє ім'я.

При розробці технічної документації проведено комплекс землевпорядних робіт необхідних для складання державного акта на право власності на земельну ділянку. Дана технічна документація пройшла погодження та отримала позитивні висновки після чого була передана до відділу Держкомзему у Києво-Святошинському районі на зберігання, заповнення державного акта, а також пройшла державну реєстрацію.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Інших позовних вимог, крім визнання державного акту недійсним , позивач не заявляв.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів щодо незаконності державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я відповідачки та щодо порушення відповідачкою його прав позивач суду не надав.

Прийнявши до уваги наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні позову слід відмовити та ухвалив законне і обґрунтоване рішення .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду , викладених у рішенні.

Посилання представника позивача на ту обставину, що до земельної ділянки, яка була передана у власність суміжному землекористувачу ОСОБА_5 та в подальшому стала власністю відповідачки, перейшла частина городу, що раніше була у користуванні позивача, тобто оброблена земля, а позивачеві при приватизації земельних ділянок перейшла необроблена частина земельної ділянки, не можуть бути підставою для визнання державного акту на земельну ділянку недійсним.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду від 12 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді