Справа № 22ц - 2464/06 Г оловуючий у 1 інстанції:
Категорія: Гончарова І.A.
Доповідач: Маляренко І.Б,
РІШЕННЯ
Іменем України
" 08 " листопада 2006 року колегія суддів судової палати з
цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі: Головуючого: Маляренко І.Б. Суддів: Яресько А.В., Луганської В.М. За участю секретаря: Пшебокової О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29 липня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Луганськ" про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні і стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 29 липня 2005 року вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд стягнув на її користь моральну шкоду у сумі 1000 гривень, у стягненні компенсації за затримку розрахунку при звільненні відмовив за необґрунтованістю вимог.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні і прийняття в цій частині нового рішення про стягнення на користь позивачки 9001 грн. 50 коп.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що брали участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив сп згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які ( досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити...
Оскаржуване рішення вимогам вищезазначених норм цивільного процессуального права
відповідає не в повному обсязі. В матеріалах справи знаходиться копія рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 27 березня 2002 року (а.с.24), яким з Луганського обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Луганськ" було стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 2109.99 грн. та компенсацію втрати частини заробітньої плати у зв"язку із її несвоєчасною виплатою у сумі 162.84 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні залишено без розгляду. Рішення набрало законної сили-
Суд не уточнив заявлених ОСОБА_1 позовних вимог і помилково дійшов в оскаржуваному рішенні до висновку про те, що позивачкою заявлено ті ж самі вимоги, що вже були розглянуті, і також про компенсацію за затримку розрахунку після набрання чинності судового рішення від 27.03.2002 року.
В своєму позові по даній справі ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх вимог на ст. 117 КЗпП України, де йдеться про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні -стягнення з підприємства, установи, організації на користь робітника середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивачка помилково називає це компенсацією за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, вимоги позивачки щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з дати звільнення - 07.11.2001 року до моменту отримання останньої зі стягненних судом сум - 06.10.2004 року, враховуючи вимоги вищезазначеної ст.117 КЗпП України, є законними і обгрунтованими.
Між тим, ч.1 ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як свідчать матеріали справи, і ця обставина сторонами не оспорюється, останню суму, стягнену за рішенням суду від 27.03.2002 року,позивачка ОСОБА_1 одержала 06 жовтня 2004 року, але із позовом до суду звернулася 19 січня 2005 року, тобто із пропущенням встановленого ч.1 ст.2 33 КЗпП України тримісячного строку. При цьому питання про поновлення зазначеного строку нею перед судом не ставилося.
Ч.2 ст.233 КЗпП України,згідно з якою у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку не може бути застосована, оскільки сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні(ст.117 КЗпП України) є не заробітною платою, а штрафною санкцією для підприємств, установ і організацій за невиконання вимог трудового законодавства
За таких обставин вимоги позивачки не підлягають задоволенню у зв"язку із пропущенням нею строку на звернення до суду.
В частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у сумі 1000 грн. рішення не оскаржується.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.303, 307, 309,313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 29 липня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного комунального підприємства „Міжнародний аеропорт Луганськ" про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні і стягнення моральної шкоди - скасувати в частині відмови у стягненні компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за безпідставністю заявлених вимог і постановити в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позовних" вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за пропущенням строку на звернення до суду.
Рішення набирає чинності негайно, але протягом двох місяців може" бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.