Справа № 22а-934/06 Головуючий у 1 інстанції:
Категорія: Фастовець В.М.
Доповідач: Маляренко І.Б.
ПОСТАНОВА Іменем України
"01 " листопада 2006 року колегія суддів судової палати з
цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б.
Суддів: Яресько А.В., Луганської В.М.
За участю секретаря: Дорошенко Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту
населення Лисичанської міської ради Луганської області
на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року за
позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту
населення Лисичанської міської ради про стягнення заборгованості з матеріальної
допомоги,
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеною постановою позов ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення заборгованості з матеріальної допомоги задоволено частково.
Суд стягнув з Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість з щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня за 2005 рік у сумі 1530 грн.
У стягненні допомоги за 2003-2004 p.p. - відмовлено за пропуском строку на звернення до адміністративного суду.
В апеляційній скарзі Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради ставиться питання про скасування постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, і прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що брали участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно із довідкою УПСЗН Лисичанської міської ради НОМЕР_1 (а.с. 35), ОСОБА_1 одержувала одноразову допомогу, передбачену Законом України „ Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту", до 5-го Травня як член сім"ї померлого інваліда війни.
Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" (в ред. на 2005 рік), щорічно до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Між тим,ч.2,3 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно із статтею 96 Конституції України, державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік.
Тобто,Державний бюджет України на відповідний рік планується виходячи з існуючих фінансових можливостей держави та гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомог у розмірах, встановлених відповідними статтями Держбюджету.
Законами України „Про Державний бюджет України на 2003 рік", „Про Державний бюджет України на 2004 рік" були встановлені такі розміри сум одноразової допомоги до 5 травня для членів сім"ї померлого інваліда війни: 50 та 65 грн.
Одноразова допомога у зазначених розмірах була виплачена позивачці у відповідні роки,і ця обставина нею не оспорювалась.
Ч.2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Закони України „Про Державний бюджет України на 2003 рік", „Про Державний бюджет України на 2004 рік" було доведено до відома громадян України у встановленому порядку, позивачка, як уже зазначалося вище, одноразову допомогу одержала у 2003 і 2004 роках, тобто на дату звернення до суду із позовною заявою встановлений вищезазначеною статтею КАС України строк звернення до суду сплинув.
Згідно із ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні
адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із
сторін.
На а.с. 41 знаходиться клопотання начальника УПСЗН про необхідність застосування судом строку звернення до адміністративного суду.
За таких підстав постанова суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стосовно стягнення недоплаченої допомоги до 5 Травня за 2003-2004 pp. за пропуском строку звернення до суду є законною і обгрунтованою.
Рішенням КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004, дійсно визнано такою, що не відповідає Конституції України, а отже і не діючою з моменту прийняття, ст. 4 4 Закону України про „Про Державний бюджет України на 2004 рік".
Відповідно до ч. 1 ст.З Бюджетного Кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Вищезазначене рішення КСУ було прийняте в межах календарного 2004 року, а отже розмір виплати повинен був відповідати вимогам ч.5 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Але, як вже зазначалося вище, позивачка пропустила строк на звернення до суду.
Що стосується висновку суду про можливість застосування положень рішення КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 1 грудня 2004 року N 20-рп/2004 до відповідних статей Законів України„Про Державний бюджет України на 2003 рік", „Про Державний бюджет України на 2005 рік" з огляду на їх тотожність, то це, виходячи з вищенаведеного,протирічить діючому законодавству України.
Що стосується оскаржуваної постанови в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості з щорічної одноразової допомоги до 5 Травня за 2005 рік у сумі 1530 грн., то строк на звернення до суду в даному випадку позивачкою не пропущено, але ці вимоги, враховуючи положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік", є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.
Згідно із п.2 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 195,198,201,205,207 КАС України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області - задовольнити частково,
постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 03 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення заборгованості з матеріальної допомоги - змінити:
- скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості з матеріальної допомоги до 5 Травня за 2005 рік у сумі 1530 грн.і прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості з матеріальної допомоги до 5 Травня за 2005 рік за необґрунтованістю заявлених вимог; - в іншій частині постанову залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але протягом місяця може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого Адміністративного Суду України.