Друкована форма електронної копії процесуального рішення

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №33/796/505/13 суддя місцевого суду Кривов'яз А.П.

категорія ст. 163-1 ч.1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2013 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Бєлан Н.О., розглянувши апеляцію ОСОБА_2 за участю її захисника адвоката ОСОБА_3 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року,

встановила:

Цією постановою ОСОБА_2 визнана винною у порушенні податкового законодавства, відповідальність за яке передбачена ст.163-1 ч.1 КУпАП, і на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

За змістом постанови, суддя визнав об'єктивними дані протоколу про адміністративне правопорушення №1325/43-20 від 27 листопада 2012 року, складеного Головним державним податковим ревізором-інспектором Булашем Є.М., відносно ОСОБА_2, яка займає посаду головного бухгалтера у Приватному акціонерному товаристві «Страхова Група «ТАС», що розташоване у м. Київ проспект Перемоги, 65, у порушенні останньою п.153.8 ст.153 з урахуванням п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України щодо встановленого порядку ведення податкового обліку і виразилося у недотриманні порядку включення від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, що призвело до завищення збитку від операцій з торгівлі цінними паперами на суму 403 080 921 грн., у тому числі з облігаціями на суму 164 361 568 грн., з акціями на суму 168 659 449 грн. та за операціями з сертифікатами фонду операцій з нерухомістю на суму 70 039 904 грн.

В апеляції ОСОБА_2 порушила питання про скасування цієї постанови як незаконної та закриття провадження у справі на підставі ч.1 ст.247 КпАП України через відсутність в її діях цього складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляцію ОСОБА_2, перевіривши матеріали адміністративної справи щодо неї, та зіставивши їх з доводами, наведеними в апеляції, вважаю її такою, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.247, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен забезпечити своєчасне, всебічне,

повне й об'єктивне дослідження всіх її обставин і у судовому рішенні обґрунтувати свій висновок наведенням встановлених доказів та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Проте, як убачається зі справи, при її розгляді цих вимог закону суддя не виконав, бо об'єктивно не встановив навіть суть порушення податкового законодавства, у якому ОСОБА_2 визнана винною, і у постанові не навів конкретні обставини вчинення нею дій, що суперечать вимогам закону, та не зазначив конкретні норми, які визначають порядок ведення відповідного податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами.

За змістом судового рішення, суддя тільки формально зазначив, що вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та матеріалами справи. При цьому її заперечення не наведені і відсутні обґрунтування їх відхилення.

Більш того, відомості щодо підписання суддею цієї постанови також викликають сумнів, бо відсутні посилання на те, що саме суддею підписано рішення, як і оформлення копії, яка завірена тільки одним підписом, що підтверджує її відповідність оригіналу, але у якій теж не зазначаються відомості про підписання оригіналу суддею, що розглядав справу.

Отже, за таких обставин рішення суду не може бути визнано законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Між тим, письмові пояснення ОСОБА_2, надані нею до судового розгляду справи, які є аналогічними її доводам, наведеним в апеляції щодо відсутності порушень у веденні вказаного податкового обліку, заслуговують на увагу.

Так, за матеріалами справи, підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, яке полягає у недотриманні ведення бухгалтерського обліку, зокрема податкового обліку, визначеного законодавством України, слугували дані акту №1363/43-20/30115243 від 22 листопада 2012 року про проведення камеральної перевірки звітності з податку на доходи (прибуток) вказаного товариства за три квартали 2012 року.

Згідно із висновком, за результатами перевірки податкових декларацій, поданих за цей звітній період, на порушення встановлених п.153.8 ст.153 вимог з урахуванням п.150.1 ст.150 Податкового кодексу страховою компанією недотриманий порядок включення від'ємного фінансового результату, тобто збитку від операцій з цінними паперами та деривативами.

Конкретно ці порушення виразилися у неправомірному включенні до від'ємного фінансового результату з попереднього звітного періоду по кожному виду паперів, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, в розмірі 100% від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 1 січня 2012 року, замість встановленого п.3 розділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу розміру 25%.

Отже, аналізуючи вказані статті закону, слід зазначити наступне.

Статтею 153 Податкового кодексу України, чинного з 1 квітня 2010 року, передбачається оподаткування операцій особливого виду, до яких згідно із п.153. 8 цієї статті відносяться операції з цінними паперами та деривативами, і за змістом якої, встановлено окреме ведення податкового обліку фінансового результату, тобто прибутку чи збитку, що також відповідає п.п. 7.6.1 п.7.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Положеннями цього ж пункту встановлюється порядок визначення фінансових результатів від операцій з окремими видами цінних паперів, який передбачає, що у разі наявності від'ємного фінансового результату (збитку) від проведення таких операцій за підсумками звітного податкового року, при визначені об'єкта оподаткування платника податку збиток не враховується, а переноситься на зменшення фінансового результату від операцій з цінними паперами у наступних звітних періодах.

При цьому, як зазначено у акті, порядок зменшення фінансового результату застосовується аналогічно порядку, що передбачений ст.150 Податкового кодексу України, і за змістом якої, встановлений для урахування від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування, якими є не тільки операції особливого виду.

У зв'язку внесеними в подальшому змінами до Податкового кодексу України, у тому числі прийнятих Законом України від 24 травня 2012 року п.150. 1 статті 150, вимогами п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень встановлені інші правила її застосування, зокрема у 2012 році, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з доходом за 2011 рік один мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 податковий рік), то сума цього значення підлягає включенню до витрат, починаючи з 1 півріччя і послідуючих звітних періодів 2012 року, у розмірі 25%.

Тому, за висновком, що міститься у акті, у податковій декларації з податку на прибуток страховика за звітні періоди 2012-2015 року зазначена страхова компанія, яка належить до платників з доходом у 2011 році більше одного мільйону гривень, починаючи із звітного періоду - 1 півріччя 2012 року, повинна враховувати лише 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату операції з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 1 січня 2012 року.

Разом з тим, за змістом вказаних положень, при застосуванні п.150.1 ст.150 обмеження розміру від'ємного значення від проведення таких операцій не передбачено, як і за правилами, встановленими п.153.8 ст.153 Податкового кодексу України щодо порядку визначення фінансових результатів від операцій з окремими видами цінних паперів, відповідно до якого, у разі отримання від'ємного фінансового результату (збитку) від проведення таких операцій за підсумками звітного податкового року збиток не враховується при визначенні об'єкта оподаткування платника податку, а переноситься на зменшення фінансового результату від операцій з цінними паперами у наступних звітних періодах.

Більш того, відповідно до п.1 підрозділу 4, який передбачає особливості справляння податку на прибуток підприємств, розділ ІІІ Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

А згідно із п 4. цього ж підрозділу операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділу ІІІ, відображаються в обліку при визначені податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Саме на ці положення закону й посилається апелянт в обґрунтування своєї позиції, які підтримав її захисник у поясненнях в апеляційній інстанції, зазначивши, що такі операції були проведені страховою компанією у 2009 році, надавши про це документальні підтвердження копії договорів купівлі-продажу цінних паперів, проте які в подальшому не були реалізовані, внаслідок чого понесли збитки.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, посилання у акті перевірки щодо необхідності обмеження розміру від'ємного показника фінансових результатів від операцій з цінними паперами в наступних звітних періодах, є суперечливими, а тому висновок про недотримання головним бухгалтером страхової компанії ОСОБА_2 порядку включення від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами за вказаний звітний податковий період не можна визнати таким, що відповідає зазначеним нормам закону.

Крім того, ураховуючи наведений зміст положень цих норм, не позбавлені підстав й посилання апелянта на те, що таке трактування, як наведено у акті, не забезпечує їх однакове й правильне застосування, а у такому випадку відповідно до п.4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України діє презумпція правомірності рішень платника податку і на підставі п.56.21 ст.56 цього Кодексу рішення приймається на його користь.

Керуючись ст. 294 КУпАП

Постановила:

Апеляцію ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року щодо неї скасувати, а провадження у адміністративній справі на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду м. Києва /підпис/ Н. О. Бєлан

З оригіналом згідно:

Суддя Н.О.Бєлан

Секретар  А.В.Северин