донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.07.2006 р. справа №11/400
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Діброви Г.І. |
суддів | Дзюби О.М., Москальової І.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Гаврилюк Н.В. (довіреність №06/4492 від 17.03.2006р.), |
від відповідача: | Курта В.О. (довіреність б/н від 30.01.2006р.), |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Першого воєнізованого гірничорятувального загону Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості Міністерства палива та енергетики України м.Горлівка |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 13.04.2006 року |
по справі | №11/400(Суддя Зубченко І.В.) |
за позовом | Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. ГорлівкаДонецької області |
до | Першого воєнізованого гірничорятувального загону Державної гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, м. Горлівка Донецької області |
про | стягнення 4272 грн. 85 коп. |
В С Т А Н О В И В:
У 2003 році позивач, Закрите акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача –Першого воєнізованого гірничорятувального загону Державної гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, м. Горлівка Донецької області про стягнення 4272 грн. 85 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2005р. у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області, з урахуванням уточнень, було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.2005р. рішення господарського суду Донецької області було залишено без змін, апеляційна скарга позивача –без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2006р. касаційна скарга ЗАТ «Горлівськтепломережа»була задоволена, рішення господарського суду Донецької області та постанова Донецького апеляційного господарського суду були скасовані, а справа №11/400 передана на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням від 13.04.2006р. позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», м. Горлівка Донецької області про стягнення з Першого воєнізованого гірничорятувального загону Державної гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, м. Горлівка Донецької області суми позову в розмірі 5099 грн. 53 коп. були задоволені повністю. Судове рішення мотивоване тим, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи.
Відповідач, Першого воєнізованого гірничорятувального загону Державної гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, м. Горлівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що рішення господарського суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права України, із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без розгляду.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій», суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України «Про судоустрій» встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 4 Цивільного кодексу УРСР обов’язки виникають з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки.
Як вбачається із матеріалів справи, 29.04.2003р. позивачем відповідачеві була виставлена платіжна вимога-доручення №112 на загальну суму 9767 грн. 13 коп., яка складається з вартості теплової енергії, відпущеної відповідачеві з 01.04.2003р. по 15.04.2003р. в сумі 4667 грн. 60 коп., та перерахунку вартості теплової енергії за лютий-березень 2001р. в сумі 5099 грн. 53 коп.
Листом №11/758 від 07.05.2003р. відповідач відмовився оплатити грошову суму в розмірі 5099 грн. 53 коп., посилаючись на той факт, що неповна оплата послуг відбулася не з вини відповідача, а є результатом невірного застосування позивачем коефіцієнтів перерахунку кількості поставленої тепло енергії.
Наказом ЗАТ «Горлівськтепломережа»№97/1 від 17.03.2003р. встановлено, що при проведенні перерахунків за неякісні послуги теплопостачання за опалювані періоди 2000-20001рр. 2001-2002рр. до інших споживачів (юридичним особам) був помилково застосований коефіцієнт перерахунку для населення, внаслідок чого відповідачеві й пред'явлена вимога-доручення №112 від 29.04.2003р. із сумою надмірно нарахованих сум перерахунку в розмірі 5099 грн. 53 коп.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.
Абзац 2 п.4 Заключних положень Господарського кодексу України встановлює, що до господарських відносин, які виникли до набрання чинності відповідних положень Господарського кодексу України, вказані положення застосовуються до правил та обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до абзацу 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до вимог абзацу 2 п. 4, п. 9 Перехідних положень Цивільного кодексу України, норми цього кодексу застосовуються до прав та обов’язків, які продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу.
За таких обставин, із змісту абзацу 2 п. 4 Господарського кодексу України і абзацу 2 п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, норми цих кодексів застосовуються до прав та обов’язків, які продовжуються за договором, що є підставою заявлених позивачем вимог.
Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В зв'язку з недопоставкою теплоенергії відповідачу був зроблений перерахунок нарахувань вартості теплової енергії, відпущеної йому у лютому-березні 2001р., згідно договору №112 від 28.10.99р. Відповідно за вказаний період повинно було зробити перерахунок на суму 5099 грн. 53 коп., але помилково сума перерахунків була здвоєна і склала 10199 грн. 10 коп., тобто, замість необхідної суми 5099 грн. 57 коп., споживачу позивачем помилково знято з нарахування вищевказану суму.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми перерахунку в розмірі 5099 грн. 53 коп., доказані, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення заявника апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не впливають на правомірність прийнятого рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року у справі №11/400 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Першого воєнізованого гірничорятувального загону Державної гірничорятувальної служби у вугільній промисловості, м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року у справі №11/400 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.04.2006 року у справі №11/400 –без змін.
Головуючий Діброва Г.І.
Судді: Дзюба О.М.
Москальова І.В.
Надр.5 прим:
1 –у справу;
2 –позивачу;
3 –відповідачу;
4 –ДАГС;
5 –ГС Дон. обл.;
Богомолова Ю.І