ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № А-9/35 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кравчука Г.А, |
суддів: | Данилової Т.Б, |
Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
позивача | Добрянського І.В. дов. б/н від 25.01.2006 р. |
відповідачів | 1. не з’явився 2. Приватного підприємця Соколової С.Л. Підлуського В.Д. дов. б/н від 13.04.2006 р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Легенда-Ф” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2006р. |
у справі | №А-9/35 господарського суду Івано-Франківської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Легенда-Ф” |
до | 1. Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 2. Приватного підприємця Соколової С.Л. |
про | визнання недійсним договору |
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Легенда-Ф” звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Приватного підприємця Соколової Світлани Леонідівни про визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.2002 року, укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що здійснюючи землекористування на підставі вказаного договору, Приватний підприємець (надалі ПП) Соколова С.Л. перешкоджає позивачеві користуватися орендованою ним земельною ділянкою. Разом з тим, спірний договір не відповідає вимогам закону, оскільки укладений з порушенням строку, передбаченого рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради, на підставі якого цей договір укладався.
Справа розглядалася за правилами Кодексу адміністративного судочинства України і постановою господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006 року (суддя Фанда О.М.) позов задоволений, договір Доповідач: Шаргало В.І.
оренди землі від 23.12.2002 року визнаний недійсним та відповідно розподілені судові витрати. Судове рішення мотивоване тим, що оспорювана угода укладена пізніше терміну, зазначеного в п. 4 Рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №414 від 22.10.2002 року, що суперечить п. 5 вказаного рішення, яким встановлено, що при недотриманні умов щодо терміну угоди пункти 1, 2 рішення (якими подовжено термін оренди земельної ділянки ПП Соколовій С.Л. ) втрачають чинність, а відтак, вказаний договір не відповідає вимогам ч. 1 ст. 124 та ч.1 ст. 125 Земельного кодексу України.
За апеляційною скаргою ПП Соколової С.Л. зазначена постанова господарського суду переглянута в апеляційному порядку і постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2006 року ( судді: Дух Я.В., Зданкевич З.І., Краєвська М.В.) скасована, в позові відмовлено. Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що в даному випадку виконком Івано-Франківської міської ради є суб’єктом господарських правовідносин (орендодавцем), а не суб’єктом владних повноважень, тому відсутні підстави для розгляду справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (тобто спір у справі є господарським); право позивача у зв’язку з укладенням між відповідачами спірного договору не порушено, а тому позовні вимоги не відповідають способам захисту, визначеним у ст. 16 Цивільного кодексу України, і задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, ТОВ “Легенда –Ф” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 144 Конституції України, ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 3 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст. 48 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, просить її скасувати та передати справу на розгляд суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу ПП Соколова С.Л. просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову –без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2002 року на підставі рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 22.10.2002 року за №414 між названим виконкомом (Орендодавець) та ПП Соколовою С.Л. (Орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,0025 га по вул. Січових стрільців, 94. Зазначений договір зареєстровано належним чином у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у суді першої інстанції у справі порушено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами цього Кодексу місцевим господарським судом вирішено спір, подана ПП Соколовою С.Л. на постанову суду першої інстанції апеляційна скарга також містила посилання на норми Кодексу адміністративного судочинства України і саме за нормами цього Кодексу було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду.
Разом з тим, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції мотивовано прийшов до висновку, що укладений між відповідачами договір оренди землі, стосовно якого виник даний спір, є господарським договором, порядок укладення, виконання та припинення якого регулюється відповідними нормами Земельного, Цивільного та Господарського кодексів України та Законом України “Про оренду землі”. У даному випадку виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як орган місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій (щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору) та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень.
Зазначене в контексті з вимогами ст. 12 ГПК України та ст. 17 КАС України дало підстави апеляційному господарському суду для висновку, що дана справа є не адміністративною, а виходячи з суб’єктного складу сторін та предмету позовних вимог - господарським спором, а отже підсудна місцевому господарському суду як першій судовій інстанції в ланці господарських судів і підлягала розгляду місцевим господарським судом в порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, а не Кодексом адміністративного судочинства України.
З врахуванням даних висновків, Львівський апеляційний господарський суд продовжував розгляд справи і прийняв постанову за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Такі дії суду апеляційної інстанції не відповідають чинному законодавству.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Незважаючи на це, Львівський апеляційний господарський суд у даній справі розглянув по суті спір, який судом першої інстанції за правилами господарського судочинства не розглядався, апеляційна скарга в порядку передбаченому ГПК України на постанову суду першої інстанції не подавалася і до провадження суду за правилами цього Кодексу не приймалася.
Статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Але, оскільки подана до господарського суду Івано-Франківської області позовна заява ТОВ “Легенда-Ф” у даній справі не містила посилань ні на норми Господарського процесуального кодексу України, ні на норми Кодексу адміністративного судочинства України, тобто не визначала в порядку якого саме судочинства (адміністративного чи господарського) товариство звернулося до суду, питання про припинення провадження у справі на підставі ст. 157 КАС України не може бути вирішене ні судом апеляційної, ні судом касаційної інстанції.
З врахуванням викладеного колегія вважає, що прийняті у справі постанови суду першої та апеляційної інстанцій, як прийняті з порушеннями норм процесуального права, підлягають скасуванню, а справа –передачі до суду першої інстанції для нового розгляду зі стадії порушення провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Легенда-Ф” задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2006р. у справі №А-9/35 та постанову господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006 р. у тій же справі скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий суддя | Кравчук Г.А. |
Суддя | Данилова Т.Б. |
Суддя | Шаргало В.І. |