ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

29 листопада 2006 р.

№ 16/472

                                         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого  судді

Кравчука Г.А.

суддів :

Данилової Т.Б., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивача

Шепеля Л.І. дов. №1 від 04.01.2006 р.

відповідача

Борсученка Р.В. дов. №214 від 27.11.2006 р.

прокурора

Громадського С.О. –прокурора відділу Генпрокуратури України

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційне подання

Заступника прокурора Житомирської області

на постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р.

у справі

№16/472 господарського суду Житомирської області

за позовом

Прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України в особі Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” уповноваженою особою якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України”

до	Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібороб”

про	стягнення 93 440 грн.

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Корольовського району м. Житомира  звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України в особі Державного підприємства “Агентство з реструктуризації  заборгованості    підприємств    агропромислового

Доповідач: Шаргало В.І.

комплексу” уповноваженою особою якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії “Хліб України” до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібороб” про стягнення 93 440 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 року “Про умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського господарства під урожай 1998 року та згідно з відповідним Порядком, відповідач на підставі тристороннього договору отримав від ДАК “Хліб України” мінеральні добрива в кількості 129,5 тон, на умовах розрахунку по еквівалентному обміну на пшеницю 3 класу в кількості 143,905 тон, за які розрахувався частково, поставивши лише 7,1 тон пшениці, заборгувавши при цьому 93 440 грн., серед яких 27 431,85 грн. основного боргу та 66 008,15 грн. збитків (упущеної вигоди).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.03.2005 року (суддя Гансецький В.П.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року (судді: Пасічник С.С., Гулова А.Г., Шкляр Л.Т.), в позові відмовлено з огляду на пропуск позивачем строків позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник прокурора Житомирської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на неправомірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо строків позовної давності, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Прокурор звертає увагу касаційної інстанції на те, що в даному випадку мала місце саме бюджетна позичка (у вигляді надання сільгоспвиробнику міндобрив), а до бюджетних відносин, норми Цивільного кодексу стосовно строків позовної давності не застосовуються.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, прокурора, який підтримав подання, розглянувши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №977 від 03.09.1997р. "Про умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського господарства під урожай 1998 року" (а. с. 9-10) наказом Міністерства агропромислового комплексу, Міністерства фінансів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 14.10.1997р. за №65/213/77 був затверджений "Порядок забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року"

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 зазначеної Постанови умови виконання цієї постанови визначаються за тристоронніми угодами між постачальниками мінеральних добрив, об'єднанням “Украгрохім”, Державною акціонерною компанією “Хліб України”, а також за угодами із сільськогосподарськими товаровиробниками.

Пунктом 5  названого Порядку встановлено, що  взаємодія між постачальниками мінеральних добрив, ВАТ "Агрохімцентр" та Державною акціонерною компанією "Хліб України" (далі - ДАК “Хліб України”) визначається за тристоронніми договорами та цим Порядком. Власником отриманих райагрохімами мінеральних добрив є ДАК "Хліб України", який доручає ВАТ “Агрохімцентр” надавати погоджені розпорядження на відвантаження, зберігання і передачу сільськогосподарським товаровиробникам мінеральних добрив на підставі тристоронніх договорів між райагрохімом, сільгосптоваровиробником і заготівельним або переробним підприємством. Взаємодія між постачальниками мінеральних добрив та підприємствами визначається за двосторонніми договорами, де передбачається зобов'язання оптового постачальника по забезпеченню виробництва міндобрив енергоносіями і сировиною у межах витратних коефіцієнтів, умови оплати витрат за переробку, упакуванню, залізничного тарифу з урахуванням податків на додану вартість та інших обов'язкових платежів, передбачивши при цьому порядок нарахування та сплати зазначених платежів до бюджетів.

Відповідно до пункту 6 Порядку райагрохіми укладають з сільськогосподарськими товаровиробниками, заготівельними та переробними підприємствами договори на оплату за отримані мінеральні добрива коштами, зерном або іншою сільськогосподарською продукцією з урожаю 1997 -1998 р.р., які погоджуються з відділеннями Державного казначейства України.

Підтвердженням факту одержання мінеральних добрив є акт їх передачі-приймання, що підписаний райагрохімом, заготівельним підприємством і сільськогосподарським товаровиробником та погоджений з відділенням Державного казначейства України в районі (п.7 Порядку).

Відповідно до вказаного Порядку 15.04.1998 р. між ВАТ “Андрушівський райагрохім” (Райагрохім), Андрушівським хлібоприймальним підприємством (Заготівельник) та Одержувачем - КСП “Хлібороб” (правонаступником якого є СТОВ “Хлібороб”, що підтверджується Статутом товариства) був укладений тристоронній договір №24.

За умовами зазначеного договору райагрохім зобов'язався поставити відповідачу до 10.07.1998р. мінеральні добрива, в обмін на сільськогосподарську продукцію  за затвердженими еквівалентами (згідно з додатком до договору).

Заготівельник зобов'язаний прийняти від відповідача сільськогосподарську продукцію СТОВ “Хлібороб” (зерно і соняшник) не пізніше 01.12.1998 р. в обсягах, еквівалентних обсягам, визначеним актами приймання-передачі міндобрив (п.4.1 договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору №24 від 15.04.1998р. Одержувач зобов'язаний прийняти від райагрохіму на баланс засоби хімізації по акту передачі-приймання згідно з Порядком та поставати заготівельнику в обумовлені договором строки до 01.12.1998р. на адресу ДАК “Хліб України” за свій рахунок сільськогосподарську продукцію (зерно та соняшник) у кількості згідно з додатком.      

На виконання умов договору №24 ВАТ “Андрушівський райагрохім” передав відповідачу міндобрива, у тому числі 112,75 т аміачної селітри, 16,75 т нітроамофоски на загальну суму 33 795,67 грн.

Відповідач свої зобов'язання за вищевказаним договором виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 116,8 тн. пшениці 3 класу, що підтверджується розрахунком позивача та підписаним актом звірки розрахунків від 22.08.2001 р. між відповідачем та Житомирським обласним дочірнім підприємством ДАК "Хліб України, яке діє на підставі договору доручення №4-П від 22.09.03р. з Державним підприємством “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”,  яке утворене відповідно до постанови КМУ від 15.05.03р. №690.

Враховуючи вищевикладене, прокурор Корольовського району м. Житомира 23.02.2005р. звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України в особі Державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, уповноваженою особою якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство ДАК “Хліб України”, до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Хлібороб” про стягнення 93 440 грн. боргу, змінивши в подальшому згідно заяви предмет позову на стягнення 116,8 тон пшениці З класу.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що трьохрічний строк позовної давності, враховуючи умови договору №24 від 15.04.98р. (п.3.2) про обов'язок відповідача поставити сільгосппродукцію на ВАТ “Андрушівське ХПП” до 01.12.98 р., на день набрання чинності ЦК України (01.01.04р.) сплинув, а тому відсутні підстави для застосування до даного позову правил цього Кодексу, а слід керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року. Судами також встановлено, що з клопотаннями ж про поновлення строку позовної давності учасники процесу  не звертались.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) загальний строк позовної давності встановлений у три роки. При цьому, за правилами статті 76 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.

Згідно з приписами ст. 80 Кодексу перебіг строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Враховуючи вимоги наведеного законодавства та встановлені судами обставини щодо виникнення права на позов одразу ж після 01.12.1998р., суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову з підстав пропуску заявником при зверненні до суду строку позовної давності.

Стосовно доводів прокурора про застосування до правовідносин у даній справі положень Бюджетного кодексу України, то  касаційна інстанція зазначає, що, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,  права та обов'язки відповідача виникли з цивільно-правової угоди, а  саме з договору №24 від 15.04.1998р, тому до  спірних правовідносин слід застосовувати норми цивільного законодавства.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. у справі №16/472 залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Данилова Т.Б.

Суддя

Шаргало В.І.