ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

  Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Громадянин ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільної справи №2-1553/05.

Ухвалою від 11.09.2006 року господарського суду Дніпропетровської області зазначену заяву на підставі пункту 2 частини 1 статті 43³ Господарського процесуального кодексу України залишено без руху, заявникові вказано на необхідність у встановлений судом строк -до 15.09.2006 року виправити ряд недоліків цієї заяви -подати документи, які не були додані до заяви, зокрема, документи, що підтверджують статус заявника як суб'єкта підприємницької діяльності.

Проте, заявником вказані вимоги у встановлений термін не виконані, тому ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2006 року вказана заява повернута без розгляду на підставі статті 43⁵ Господарського процесуального кодексу України.

Доповідач: Шаргало В.І.

Не погоджуючись з ухвалою від 15.09.2006 року, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування названого судового акта.

Ухвалою від 03.10.2006 року Дніпропетровський апеляційний господарський суд відмовив у прийнятті названої апеляційної скарги на підставі ст. 43⁸ Господарського процесуального кодексу України, оскільки статтею 43⁵ цього Кодексу не передбачено оскарження ухвали про повернення заяви про вжиття запобіжних заходів.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами судів  попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами ст.ст. 4, 35, 43⁸ Господарського процесуального кодексу України, ст. 129 Конституції України, просить їх скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права,  судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма кореспондується з приписами статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якими учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

А відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення регламентується положеннями процесуального закону, зокрема Господарського процесуального кодексу України, який містить імперативні норми щодо випадків, в яких учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення (ухвали).

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках передбачених цим Кодексом.

При винесенні оскаржуваних ухвал господарські суди  керувалися приписами ст.ст. 43⁵, 43⁸ Господарського процесуального кодексу України, якими не передбачена можливість оскарження таких ухвал.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція правомірно не прийняла до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду, яку  відповідно до Господарського процесуального кодексу України не може бути оскаржено.

Оскільки відповідно до ст.111¹³ Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали місцевого господарського суду у випадках передбачених цим Кодексом, а  ст. 43⁵ ГПК України не передбачає такої можливості, скарга ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали від 15.09.2006 р. не підлягає розгляду судом касаційної інстанції.

       Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹, 111¹³, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. у справі № 3-27/53  залишити без змін.