ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 48/385 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Кравчука Г.А. |
суддів : | Данилової Т.Б., Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
позивача | Станецької О.В. дов. №29-22/760 від 23.11.06р. |
відповідачів: І- го | Куницького В.В. дов. №14-195 від 21.09.2006р. |
ІІ- го | Ларіонової О.О. дов. б/н від 24.08.2006 р. |
прокурора | не з’явився |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 р. |
у справі | №48/385 господарського суду м. Києва |
за позовом | Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України |
до | 1. Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 2. Відкритого акціонерного товариства “Северстудстрой” |
про | визнання договору неукладеним |
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Національної акціонерної компанії (НАК) “Нафтогаз України” та Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Северстудстрой” про визнання неукладеним договору від 21.12.1998 року №39-483 про порядок, умови та строки погашення заборгованості, що виникла відповідно до доповнень №2 від 06.03.1998 року, №12 від 20.11.1998 року до договору №ІГУ-98 від 31.12.1997 року.
В подальшому прокурор змінив позовні вимоги та просив визнати договір від 21.12.1998 року №39-483 недійсним на підставі ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року).
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.08.2006 року (суддя Сулім В.В.) в позові відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що договір від Доповідач: Шаргало В.І.
21.12.1998 року №39-483, укладений між АТ “Укргазпром” та ВАТ “Северстудстрой” з кожної сторони підписаний лише однією особою, що є порушенням форми договору, встановленої Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, а відтак, названий договір є неукладеним, тому відсутні підстави визнавати такий договір недійсним.
За апеляційною скаргою ВАТ “Северстудстрой” судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року (судді: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) його мотивувальну частину змінено, резолютивну –залишено без змін. Постанова обґрунтована тим, що спірний договір не підпадає під ознаки зовнішньоекономічного, оскільки не передбачає здійснення його сторонами зовнішньоекономічної діяльності у розумінні змісту Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”; до відносин, які випливають з договору № 39-483 від 21.12.1998 року не може застосуватися законодавство України, а відтак, не можна застосовувати положення Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” відповідно до яких, суд дійшов висновку про те, що договір № 39-283 є неукладеним. Крім того, суд в постанові зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, що також є підставою для відмови в позові.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2006 року залишити без змін. Вимоги касаційної скарги мотивовані посиланням на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 35, 11121 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 3, 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 щодо звернення прокурорів з позовами до суду, а також ст.ст. 71, 75, 80 Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року та ст. 267 Цивільного кодексу України стосовно застосування строку позовної давності.
Відповідачем 2 (ВАТ “Северстудстрой”) надано відзив на касаційну скаргу відповідача 1 (НАК “Нафтогаз України”) , в якому він заперечує проти наведених в касаційній скарзі доводів, вважає що постанова Київського апеляційного господарського суду від 21 вересня 2006 року прийнята у відповідності до норм матеріального і процесуального права та просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову –без змін.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанції встановлено, що 31.12.1997 року між російським акціонерним товариством “Газпром” та українським акціонерним товариством “Укргазпром” було укладено договір № 1ГУ-98 на поставку російського природного газу. Відповідно до вказаного договору та доповнень до нього №10 від 22.09.1998 року, №11 від 29.09.1998 року, №15 від 04.12.1998 року сторони домовилися здійснювати розрахунок за поставлений природний газ у грошовій формі або шляхом виконання зобов'язань АТ„Газпром" чи його підприємств.
Згідно із доповненнями № 2 від 06.03.1998 року та № 12 від 20.11.1998 року до вказаного договору, оплата частини поставленого газу мала бути здійснена шляхом забезпечення погашення заборгованості підприємства “Сургутгазпром” перед відповідачем 2, в розмірі 14,6 млн. доларів США.
Між відкритим акціонерним товариством “Укргазпром”, правонаступником якого є НАК “Нафтогаз України” та відповідачем 2 було укладено договір №39-483 від 21.12.1998 року про порядок, умови та строки погашення заборгованості в розмірі 14, 6 млн. доларів США, що виникла відповідно до договору №1ГУ-98 від 31.12.1997 року та доповнень до нього.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що зобов’язання, про які зазначено в договорі № 39-483 виникли на підставі договору № 1ГУ-98.
Колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо визначення оспорюваного договору, як похідної угоди від договору №1ГУ-98 від 31.12.1997 року, дійсність якого не оспорюється. При цьому, колегія вважає за необхідне зазначити, що похідна угода не є самостійним договором та не створює нових зобов’язань для сторін, а лише уточнює, конкретизує і визначає порядок виконання зобов’язань, які вже виникли раніше на підставі основного договору № 1ГУ-98 від 31.12.1997 року.
Таким чином колегія вважає обґрунтованою постанову суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання договору №39-483 від 21.12.1998 року недійсним та про помилковість висновків суду першої інстанції щодо неукладеності даної угоди.
Також мотивовано, з посиланням на ст.ст. 71, 75, 80 Цивільного кодексу Української РСР, суд апеляційної інстанції зазначив у постанові на закінчення строку позовної давності у даній справі. Посилання у касаційній скарзі на те, що про недоліки спірного договору стало відомо лише після прокурорської перевірки не ґрунтуються на законодавстві, оскільки ст. 76 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Прокурор не є позивачем у даній справі та стороною у спірному договорі, тому початок перебігу строку позовної давності не може починатися з дня прокурорської перевірки.
Ці висновки суду апеляційної інстанції щодо позовної давності не суперечать і вищеназваній постанові Верховного Суду України, оскільки відповідно до ст. ст. 196, 199 Цивільного кодексу Російської Федерації загальний строк позовної давності також встановлюється в три роки і пропуск строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною в справі, є підставою для винесення судом рішення про відмову в позові.
Посилання у касаційній скарзі на необґрунтованість висновків суду про відсутність у прокурора права на позов в інтересах Кабінету Міністрів України не дають підстав для скасування прийнятої у справі постанови, так як суд апеляційної інстанції мотивував і вирішив спір по суті, а не залишив позов прокурора баз розгляду.
Колегія також вважає за необхідне зазначити, що 28.12.1998 року між Відкритим акціонерним товариством „Северстудстрой" та Корпорацією „МERCHANT INTERNATIONAL COMPANI LTD” (надалі Корпорація) був укладений договір про уступку права вимоги №2 відповідно до якого ВАТ “Северстудстрой” уступив Корпорації право вимоги до Акціонерного товариства „Укргазпром" по сплаті частини боргу у розмірі 9 733 334 дол. США у зобов'язанні по сплаті 14,6 млн. дол. США, що виникло з договору №39-483 від 21.12.98. На підставі цього договору Корпорація звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Северстудстрой” про стягнення суми заборгованості і рішенням цього суду від 21.04.2006 року №14/142-14/615 зі змінами внесеними постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2006 року вже вирішено спір про стягнення з НАК “Нафтогаз України” суми боргу.
У справі “Совтрансавто-Холдинг” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили не може бути поставлене під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року).
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 року у справі №48/385 залишити без зміни.
Головуючий суддя | Кравчук Г.А. |
Суддя | Данилова Т.Б. |
Суддя | Шаргало В.І. |