ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2013 року Справа № 11/05/5026/2643/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Першиков Є.В.
судді: Данилова Т.Б., Яценко О.В.
розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р.
у справі господарського суду№11/05/5026/2643/2011 Черкаської області
за позовомпублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс"
про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 249 578,84грн. не з'явився пр. Романюк І.М. - дов. №02/01/13-1 від 02.01.13р.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт" звернулося до господарського суду Сумської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс" про стягнення 249 578,84грн. заборгованості по оплаті за надані послуги з перевезення сипучих вантажів річковим портом за вересень-жовтень 2010 року, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.11.2011р. справу направлено до господарського суду Черкаської області за підсудністю за місцезнаходженням відповідача.
13.12.2011р. ТОВ "Сумитрансбудсервіс" в телеграмі на ім'я господарського суду Черкаської області заявив про застосування скороченого строку позовної давності, встановленого ст.315 Господарського кодексу України.
26.12.2011р. ПАТ "Київський річковий порт" подав до господарського суду Черкаської області клопотання про поновлення строку позовної давності.
26.12.2011р. ПАТ "Київський річковий порт" подав до господарського суду Черкаської області заперечення на клопотання ТОВ "Сумитрансбудсервіс" про застосування позовної давності, в якому наголошує, що спірний договір про надання послуг є не лише договором перевезення, а містить ознаки й інших договорів, до яких застосовується загальний строк позовної давності 3 роки.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.12.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. в задоволенні позовних вимог відмовлено через сплив позовної давності, встановленої ч.5 ст.315 Господарського кодексу України.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2012р. рішення господарського суду Черкаської області від 26.12.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.11.2012р. (суддя Довгань К.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. (судді Сітайло Л.Г., Агрикова О.В., Дикунська С.Я.) позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 210 638,80грн., 22272,89грн. - пені, 10 538,43грн. - інфляційних втрат, 6 128,72грн. - 3% річних, 2 495,79грн. - відшкодування витрат на оплату державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 10.09.2010р. між відкритим акціонерним товариством "Київський річковий порт" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбуд" (замовник) укладено договір про надання послуг №8-41/10 (далі за текстом договір).
29.06.2011р. відкрите акціонерне товариство "Київський річковий порт" змінило своє найменування на публічне акціонерне товариство "Київський річковий порт".
Відповідно до умов договору відповідач узяв на себе зобов'язання щодо перевезення за маршрутом, вказаним у договорі, до місця призначення піску річкового, вивантаження вантажу з суден, зберігання його на території 3-го вантажного району позивача протягом 60 днів та навантаження на автотранспорт замовника в терміни, узгодженні сторонами, та на умовах, передбачених договором.
Згідно із п.3.1 договору, вартість послуг за 1 тонну становить 28,00грн., у т.ч. ПДВ.
11.09.2010р. сторони уклали додаткову угоду до Договору, а саме встановили вартість послуг за 1 тонну в розмірі 20,00грн., у т.ч. ПДВ.
Відповідно до п.3.3 Договору оплата за послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця передоплатою у розмірі 100% від вартості послуг на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів, з моменту його виставлення, якщо інше не встановлено додатковими угодами до цього договору. Платежі договором вважаються здійсненими з моменту надходження повної суми платежу на поточний рахунок виконавця згідно актів виконаних робіт.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення, вивантаження з суден, зберігання та навантаження піску річкового на автотранспорт на загальну суму 210 638,80грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №930019 від 30.09.2010р. на суму 192336,00грн., №1004009 від 04.10.2010р. на суму 18 302,80грн., підписаними сторонами без заперечень.
При розгляді справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що виставлені позивачем відповідачу рахунки для оплати послуг останнім не сплачено, в зв'язку з чим існує заборгованість в розміри 210 638,80грн.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 308 ГК України передбачено, що про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються, у відповідних частинах, положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У Постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2012, яким справу було направлено на новий розгляд, в порядку ст. 111-12 ГПК України було зазначено, що для визначення правового статусу ПАТ "Київський річковий порт" як перевізника, а укладеного договору як договору перевезення,- судам в порядку ст.65 ГПК під час підготовки справи до розгляду належить витребувати від сторін первинні перевізні документи (транспортні накладні, коносаменти тощо), якими відповідно до вимог ст.ст.307, 308 Господарського кодексу України має бути оформлені договори перевезення конкретного вантажу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору транспортні накладні або коносаменти не складались, в зв'язку з чим суди обґрунтовано дійшли до висновку, що укладений сторонами 10.09.2010р. договір є договором про надання послуг, який містить в собі елементи різних договорів (змішаний договір).
Відповідно до ст.ст.257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За умовами Договору відповідач зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг з перевезення вантажу передоплатою на протязі п'яти банківських днів, з моменту виставлення рахунків на оплату.
Беручи до уваги викладене, а також враховуючи, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення піску водним транспортом №930019 від 30.09.2010, №1004009 від 04.10.2010 підписано сторонами, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 210 638,80грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Так, п.4.2 Договору встановлено, що за прострочення розрахунків за надані послуги згідно із п.3.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період заборгованості за кожен день прострочки.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Суди попередніх інстанцій, перевіривши розрахунок суми позову, а також нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, дійшли до висновку про його обґрунтованість, а тому задовольнили позовні вимоги і в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитрансбудсервіс" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. у справі №11/05/5026/2643/2011 господарського суду Черкаської області залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
О. Яценко