Номер рядка звіту 40 Справа № 2-393/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого -судді: Левика Я. А.,

при секретарі Красносельській Ю.Р.,

з участю позивачів ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Перегноївської сільської ради Золочівського району Львівської області про визнання права на проживання у житловому будинку, зустрічним позовом Перегноївської сільської ради Золочівського району Львівської області до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим будинком, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 звернулися в суд з позовом до Перегноївської сільської ради Золочівського району Львівської області, у якому (з врахуванням ухвали суду від 19.12.2011 року про закриття провадження у справі у одній із вимог) просили про визнання за ними права на проживання у будинку АДРЕСА_1.

Перегноївською сільською радою Золочівського району Львівської області до суду продано зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у якому (з врахуванням заяв про уточнення підстав позову) просили про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 свій первісний позов - підтримали, зустрічний - заперечили. В обґрунтування свого позову та у заперечення зустрічного позову позивачі у заяві, особистих поясненнях (окрім ОСОБА_7) та у поясненнях представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні при розгляді справи вказали, що їм, спільним рішенням правління колгоспу та профспілкового комітету колгоспу ім.Шевченка, було у 1988 році надано для проживання спірний будинок. Вказане рішення було затверджене рішенням Глинянської селищної ради та їм був виданий ордер на проживання у вказаному житлі сім'ї у складі 3 осіб, оскільки позивач ОСОБА_7 народилась вже у спірному будинку. З того часу до 1995 року вони постійно проживали у будинку сім'єю у складі 4 осіб. У 1993 році позивач ОСОБА_1 вибув на тимчасове проживання за місцем своєї священичої служби у АДРЕСА_2. Там йому надане житло біля храму у «приборстві», настоятелем якого він є. Однак, офіційного документу: договору, рішення, тощо про право на користування цим житлом він не має, використовує його як настоятель храму, зі згоди громади. Взагалі будинок належить церковній громаді та у такому проживає настоятель той, чи інший, який там служить. Після закінчення терміну служби він повинен покинути житло. Крім цього, у 1995 році спірний будинок було залито водою, на їх думку, вказане вчинили умисно. Після цього залиття будинок став фактично непридатний для проживання та ОСОБА_3 з двома їх дітьми, іншими позивачами по справі, була змушена, хоч мала постійне місце праці та діти відвідували вже школу у с.Перегноєві, переїхати проживати до чоловіка у с.Кальне. Крім цього, що стосується реєстрації їх місця проживання у спірному будинку, то через недбальство працівників Глинянської селищної ради, а згодом і Перегноївської сільської ради їх так і не зареєстровано у спірному будинку. Після переїзду у с.Кальне вони, враховуючи те, що будинок був непридатним для проживання, неодноразово звертались спочатку до ССГ, правонаступника колгоспу, а згодом і до сільської ради з проханнями про проведення ремонту будинку або передачі такого їм у приватну власність з метою проведення ними вже особисто ремонту у такому, як своїй власності. Їм у таких проханнях відмовляли, вирішуючи питання про продаж будинку тим чи іншим особам, без врахування факту їхнього проживання у будинку, права на проживання там, без позбавлення їх права на проживання у такому чи визнання їх такими, що втратили право на проживання у будинку. Крім цього, у будинку залишились наявними їх особисті речі, зокрема, меблі. Також, вони до сих пір володіють ключем до вхідних дверей будинку, який передали своїм знайомим, що живуть у селі та які наглядають за будинком. Також, вказані їх товариші використовують і надану їм для обслуговування будинку земельну ділянку з їхньої згоди, за яку вони особисто (позивачі) сплачують податок. Однак, ряд їх речей пропало з будинку за час самовільного проживання там сім'ї ОСОБА_8, які були виселені рішенням суду. Також, вони всі вважають своїм постійним житлом вказаний будинок, однак через: невизнання та заперечення їх права на проживання у такому сільської ради, не реєстрацію їх у такому через це, не проведення там ремонту та не передання їм такого у власність та неможливість особисто здійснювати там ремонт вони не взмозі там проживати та змушені тимчасово проживати в іншим місцях. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у с.Кальне у тимчасовому житлі, хоч ОСОБА_1 так і залишається зареєстрованим у гуртожитку якого на даний час не існує як будівлі, а діти, що певний час, на час навчання, проживали у гуртожитках, зараз, знову ж донька у с.Кальне, а син у м.Зборові у своєї дружини. Діти та дружина зареєструвались у с.Кальне та у м.Зборові відповідно, оскільки реєстрація у с.Перегноєві створювала їм ряд незручностей та перешкод у нормальному навчанні, проживанні, тощо. Однак, незважаючи на реєстрацію, вважають своїм постійним місцем проживання спірний будинок, мають намір там проживати, хоч на даний час це і не можливо, зареєструватись та вирішити питання про приватизацію такого. Не можуть проживати у будинку, також, і через те, що на даний час там відключені світло, газ та демонтований самовільними жильцями, - котел, яким опалювався будинок, тобто опалення у будинку теж немає. Крім цього, вважають, що мають право на проживання у будинку, також, і через те, що ОСОБА_1 при передачі такого їм для проживання і до того було проведено ряд оздоблювальних та ремонтних робіт у будинку та створено господарські будівлі, на що витрачені власні кошти, підведено комунікації, які зараз на жаль не функціонують. Стосовно житла у с.Кальному, то таке не є службовим та їх буде позбавлено на проживання у такому після завершення служби ОСОБА_1 у церкві в с.Кальне, жодного іншого житла будь-де вони не мають. Враховуючи вказане, а саме те, що вони з поважних причин не проживають у будинку, а сільська рада заперечує їх право на проживання у такому, просили їх позов задовольнити, у задоволенні зустрічного - відмовити.

Позивач ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилась, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у її відсутності, враховуючи її заяву з проханням про розгляд справи у її відсутності.

Представники відповідача первісний позов заперечили, зустрічний - підтримали. В обґрунтування зустрічного позову у зустрічній позовній заяві, заяві про уточнення підстав зустрічного позову, додаткових письмових поясненнях по суті спору, письмових та усних (під час судового розгляду) поясненнях в підтримання зустрічного позову та у запереченнях на первісний позов вказали, що дійсно, позивачі по справі на законних підставах у 1988 році були вселені у спірний житловий будинок, а саме на підставі рішень уповноважених органів та ордеру. Щодо факту не реєстрації їх там, то вважають, що така проведена не була з вини позивачів, хоч якихось підтверджень цього не мають. Що стосується подальшого їх вибуття, то вважають, що такі теж вибули з будинку через свою необережність, а саме через його залиття знову ж з їх вини. Однак з часу вибуття у 1995 році з будинку на їх думку позивачі там не проживають без жодних на те поважних причин. Дійсно у будинку не зовсім належний стан для проживання. Не функціонують на даний час комунікації, зокрема немає світла, опалення, відключений газ. Однак щодо стану будинку всередині їм достеменно не відомо, хоч і не заперечують, що стан такого не може бути для належного проживання, враховуючи, що у будинку давно ніхто не проживає. Однак стан будинку могли б покращити самі позивачі, як, зокрема, це робили самовільні жильці будинку, яких було виселено у 2000 році за рішенням суду. Дійсно позивачі звертались до сільської ради з приводу ремонту у будинку, однак вказане питання на їх користь не вирішено через брак коштів у сільській раді. Житло зараз з 2006 року належить сільській раді. Вони не заперечують, що позивачі володіють ключами від вхідних дверей будинку та їм була передана ділянка для його обслуговування, яку зараз використовують їх знайомі особи та за яку позивачі сплачують земельний податок. Однак, вважають, що позивачі не живуть у будинку, оскільки мають інше постійне житло. Так ОСОБА_1 має службове житло як настоятель храму, що фактично є його постійним житлом та він у випадку вибуття з такого буде забезпечений іншим житлом як настоятель іншого храму . Аналогічно це житло як постійне використовує його дружина, яка там зареєстрована у встановленому законом порядку. Також як постійне воно використовувалось і дітьми ОСОБА_1 та такі там були офіційно зареєстровані. На даний час, син ОСОБА_4, теж, має постійне житло у м.Зборові. Вважають, що перешкод у проживанні позивачів у спірному будинку не було та вони добровільно вибули з такого на постійне місце проживання у інше житло та там добровільно проживають. Їх право на проживання у такому заперечують, оскільки на їх думку позивачі таке втратили, не проживаючи там з 1995 року. Крім цього, через не проживання там позивачів, вони відмовляють їм у реєстрації їх у цьому житлі, а також у передачі у власність. Враховуючи вказане, а саме те, що позивачі втратили право на проживання у житлі, через не проживання там більш як 6 місяців без поважних причин та вони їх таке право, яке вони мали та на даний час втратили, - заперечують просили у задоволенні первісного позову відмовити, а їх зустрічний - задовольнити.

Заслухавши пояснення осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що первісний позов слід задовольнити, у задоволенні зустрічного - відмовити, з таких підстав.

Із пояснень осіб, що беруть участь у справі, позовної заяви за первісним позовом, зустрічної позовної заяви, заяви про уточнення підстав зустрічного позову, додаткових письмових пояснень по суті спору відповідача;копій рішення виконавчого комітету Глинянської селищної ради №121 від 19.04.1988 року та витягу з протоколу рішення спільного засідання правління та профкому колгоспу на підстав якого таке було винесене (а.с. 14, 15 Т.2), ордеру №3 від 19.07.1988 року, протоколу засідання правління колгоспу ім..Шевченка в с.Перегноїв від 18.04.1988 року (а.с. 6,7, 234-238 Т.1, а.с. 29 Т.2); картки реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 (а.с. 8); заяви ОСОБА_1 до відповідача від 27.01.2011 року та відповіді на неї №60 від 28.02.2011 року (а.с. 9-10); свідоцтва про право власності на спірний будинок АДРЕСА_1 від 16.02.2006 року; витягу про реєстрацію права власності на спірний будинок від 16.02.2006 року №9859399; рішення Золочівського районного суду Львівської області у справі №2/67 від 4.05.2000 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні житлом і зустрічним позовом спілки пайовиків ім.Шевченка Золочівського району до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та ухвали судової колегії в цивільних справах Львівського обласного суду від 12.06.2000 року, якою вказане рішення залишене без змін та набрало законної сили; постанови Золочівського районного суду Львівської області від 24.03.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Перегноївської сільської ради Золочівського району про скасування рішення сесії сільської ради від 26.01.2006 року №205, що набрала законної сили; довідок Тернопільського державного медичного університету ім.І.Я. Горбачевського №241 від 13.04.2011 року, №11/2206 від 8.07.2011 року, №11/599 від 13.02.2013 року; свідоцтва про народження ОСОБА_7 НОМЕР_1 від 3.10.1988 року; довідок та витягів з по господарської книги номер 0085-1 Кальненської сільської ради №222 від 29.04.2011 року, №01-23/2-10 від 22.01.2013 року, №01-64/2-10 від 27.02.2013 року, №01-76/2-10 від 11.03.2013 року (а.с. 12, 55 Т.2), паспортів позивачів (а.с. 30-34); довідок Філії Золочівського УЕГГ №208 від 2.06.2011 року та №13 від 17.01.2013 року; актів перевірки паспортного режиму від 31.05.2011 року, від 25.02.2011 року, від 15.03.2012 року, від 10.09.2012 року (а.с. 48 Т.1, а.с. 31, 34, 35 Т.2); рішень, листів та довідок Перегноївської сільської ради №37 від 21.11.2003 року; актів приймання передачі 5 та 6 додатків до рішення, №36 від 1.02.2013 року (а.с. 50-52 Т.1, а.с. 16, 22-24 Т.2 ), №27 від 21.11.2005 року (а.с. 82, Т.1, а.с. 26 Т.2); розпорядження голови Золочівської РДА та матеріалів на підставі яких таке було винесене (а.с. 54, 244-250 Т.1, 1-5 Т.2), свідоцтва про право власності на спірний будинок від 8.06.1999 року; свідоцтва про шлюб позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_11 НОМЕР_2 від 6.10.2007 року; свідоцтва про народження ОСОБА_12 Серія НОМЕР_3 від 22.01.2009 року; довідки Зборівського коледжу Тернопільського НТУ ім.І.Пулюя №27 від 7.06.2011 року; довідок Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ №2011/122 від 7.06.2011 року, від 30.01.2013 року, №2013/84 від 12.03.2013 року (а.с. 67 Т.1, а.с. 48 Т.2; листів та інформацій про місця реєстрації позивачів УСГІРФО УМВС України в Тернопільській області №5/3-5468 від 18.08.2011 року, (а.с. 242 Т.1, 6, 53 Т.2Золочівського РС ГУДМСУкраїни у Львівській області №14 від 11.01.2013 року, свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_2 від 3.03.1993 року та довідок про належність такого Церковній громаді вказаного села (а.с. 111 Т.1, а.с. 8 Т.2,), Листа Золочівського МЮТІ №4 від 10.01.2013 року та матеріалів інвентаризаційної справи на спірний будинок Золочівського МБТІ; копії будинкової книги колишнього гуртожитку №5 на вул.. Львівській в с.Перегноїв, який на даний час не існує; (а.с. 17-18 Т.2); 16 фотознімків спірного будинку, господарських будівель та ділянки, що надана для їх обслуговування; матеріалів адміністративної справи Золочівського районного суду Львівської області №2-а-6/2006 за позовом ОСОБА_1 до Перегноївської сільської ради Золочівського району про скасування рішення сесії сільської ради від 26.01.2006 року №205, - судом встановлено таке.

19.07.1988 року, на підставі рішення виконавчого комітету Глинянської селищної ради№121 від 19.04.1988 року, що було видане на підставі рішення спільного засідання правління колгоспу та профкому колгоспу ім.Шевченка від 18.04.1988 року №4, - позивачу ОСОБА_1 було видано ордер №3, що посвідчує його право на проживання у спірному будинку АДРЕСА_1 із сім'єю у складі трьох осіб. Згодом, 27.07.1988 року у вказаному будинку народилась донька ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 На підставі вказаних рішень та ордеру усі позивачі, як члени однієї сім'ї, до 1995 року постійно проживали у спірному будинку. У 1995 року внаслідок залиття вказаний будинок став непридатним для проживання та позивач ОСОБА_3, з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_7 змушені були переїхати для тимчасового проживання у АДРЕСА_2, що належить церковній громаді вказаного села та у якому, тимчасово, без жодних на те офіційних письмових рішень чи угод (договорів), на час виконання своїх священичих обов'язків, проживав та проживає на даний час ОСОБА_1, що є священиком у церкві с.Кальне. За час проживання у спірному будинку позивачів 1988-1995 років селищною, а згодом сільською радою (відповідачем по справі), через неналежне виконання їх працівниками своїх службових обов'язків не було здійснено реєстрацію позивачів у такому, як їх постійному місці проживання. Вимушено переїжджаючи у с.Кальне у 1995 році, позивачі залишили у будинку ряд своїх особистих речей, частина з яких залишається там і на даний час, зокрема і меблі. Протягом 1995-2013 років будинок був ще неодноразово залитий водою, у такому проживали самовільно вселені особи (що на підставі рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 були виселені), якими знищено частину особистих речей позивачів, демонтовано котел у будинку за допомогою якого будинок опалювався, крім цього на даний час будинок відключений від мережі газопостачання, а також у будинку відсутня електроенергія. Тобто, протягом вказаних років будинок не був придатним для проживання у такому. Позивачі намагались вирішити питання свого проживання у спірному будинку, повернення у такий, а саме неодноразово звертались протягом вказаного періоду, спочатку до першого власника будинку спілки пайовиків, а згодом до чинного власника будинку - сільської ради (відповідача по справі) з проханнями про проведення ремонту у такому, їх офіційної реєстрації у такому, можливості отримання такий у приватну власність та проведення там ремонту самостійно за власні кошти, однак їм у цьому неодноразово було відмовлено з різних причин. Після виселення самовільних жильців будинку позивачами, також, було змінено замок вхідних дверей будинку, ключем від якого вони володіють до сих пір та нагляд за яким довірили своїм знайомим, що постійно проживають у селі. Крім цього, позивачі протягом усього часу їх не проживання у будинку сплачували податок за користування земельною ділянкою, що надана для його обслуговування, яку використовують, згадані їх знайомі. На даний час офіційне місце проживання позивачів зареєстроване: ОСОБА_1 - гуртожиток №5 на вул. Львівській в с.Перегноїв, якого на даний час не існує, ОСОБА_3, ОСОБА_7 - будинок АДРЕСА_2, ОСОБА_4 - АДРЕСА_3. Місце проживання ОСОБА_1 з 1988 року - незмінне. А реєстрація ОСОБА_3 змінилась у 2003 році із спірного будинку на вказану. Дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_7 реєстрація змінювалась, на час навчання, а згодом ОСОБА_4 одружився та проживає за місцем проживання дружини та зареєструвався там. Житло позивачів у якому вони зареєстровані є їх тимчасовим житлом. Так, позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 проживають у будинку церковної громади з її усної згоди без жодних на те рішень чи інших документів, що давали б їм право на постійне там проживання, а ОСОБА_4, теж, вимушено через неможливість спільного проживання зі своєю новоствореною сім'єю разом з батьками - у своєї дружини. Про те, що спірний будинок є єдиним, постійним місцем проживання позивачів свідчить, наведене вище, а саме те, що там наявні їх особисті речі, вони володіють ключами від такого, сплачують податок за користування ділянкою, що надана для його обслуговування, іншого постійного житла у них - немає, та усі позивачі вважають своїм постійним житлом спірний будинок та мають намір у такому проживати за наявності там належних умов.

Враховуючи наведене суд вважає, що позивачі протягом 1995-2013 років не проживають у спірному будинку, що був їм у встановленому законом порядку наданий для проживання, - вимушено, а не без поважних причин, про що стверджували представники відповідача, а саме через відсутність там нормальних умов проживання та незабезпечення їм таких належних умов проживання власниками вказаного будинку. Тому підстав вважати, що вони втратили своє право на проживання у жилому приміщенні спірного будинку не проживаючи там більше 6 місяців, без поважних причин, - немає.

Враховуючи вказане, а саме те, що позивачі не втратили своє законне право на проживання у будинку, а відповідач відмовляючи у реєстрації та оспорюючи їх право на проживання у такому на даний час, не визнає їх права суд вважає, що первісний позов про: визнання за позивачами права на проживання у будинку АДРЕСА_1 є підставним та підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного про: визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим будинком АДРЕСА_1, відповідно, - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст.ст. 4, 9, 16, 18, 31, 51, 58, 61, 63, 64, 71, 72, 78, 107, 118, 150, 151, 155-159 ЖК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», -

в и р і ш и в :

первісний позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до Перегноївської сільської ради Золочівського району Львівської області про визнання права на проживання у житловому будинку - задовольнити.

Визнати за позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 право на проживання у жилому приміщенні - житловому будинку АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову Перегноївської сільської ради Золочівського району Львівської області до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим будинком - відмовити.

Стягнути з Перегноївської сільської ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 сплачені ними 8,5 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги, особами, що беруть участь у справі та були присутніми при його проголошенні протягом десяти днів з дня проголошення рішення, особами, що беруть участь у справі та не були присутніми при його проголошенні протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя:Я. А. Левик