Справа № 2а-161/11

Номер провадження №2-а/438/1/2013

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Пещука Р.Й.

при секретарі Наминанік О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2, Східницької селищної ради у Львівській області, третя особа Територіальна державна інспекція праці у Львівській області про визнання дій селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконними, про зобов»язання селищного голову смт. Східниця ОСОБА_2 виконати вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати ОСОБА_1 іншу вакантну посаду, про стягнення з Східницької селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 березня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

В обгрунтування позову позивач, після неодноразового уточнення своїх позовних вимог вказує на те, що 14 березня 2011 року роботодавець в особі Східницького селищного голови ОСОБА_2 звільнив його з роботи в Східницькій селищній раді за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.          

Вважає дане звільнення незаконним, а бездіяльність із не запропонування іншої роботи протиправною, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства з наступних підстав:

Він перебував на публічній службі в Східницькій селищній раді де з 16 січня 2006 року обіймав посаду спеціаліста 2 категорії (землевпорядника) Східницької селищної ради.

Рішенням Східницької селищної ради від 30.12.2010 року № 9 «Про затвердження загальної штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчого комітету і його штату» затверджено загальну штатну чисельність апарату селищної ради її виконавчого комітету та його штату. Згідно з цим рішенням станом на 01.01.2011 року, у роботодавця в особі Східницької селищної ради були вакантні посади юрисконсульта, спеціаліста 1 категорії - 1 штатна одиниця та водія, посада землевпорядника - 0,5 шт. одиниця – скорочена. У зв'язку з прийняттям вищевказаного рішення 14 березня 2011 року Східницька селищна рада Львівської області , в особі Східницького селищного голови ОСОБА_2 на підставі розпорядження № 5-к «про звільнення ОСОБА_1Т.», з огляду на скорочення штатної чисельності , звільнила його з роботи за п. 1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.          

Частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, у випадку ліквідації юридичної особи публічного права.

Із вказаного вище вбачається, що в Східницькій селищній раді відбулися зміни в організації виробництва і праці, в частині скорочення однієї посади та введення іншої.

Вимогами частини 1 статті 49-2 цього Кодексу передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

15 квітня 2011року Територіальна державна інспекція праці у Львівській області за його зверненням при здійсненні перевірки додержання Східницькою селищною радою вимог чинного законодавства щодо звільнення ОСОБА_1Т за п.1 ст. 40 КЗпП України, встановила порушення роботодавцем вимог ст.492 КЗпП України, в частині не запропонування вакантної посади юрисконсульта спеціаліста першої категорії чи водія.

8 липня 2011 року Бориславський міський суд Львівської області в справі №3-401/2011р. за матеріалами Територіальної державної інспекції праці у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності, встановив вину ОСОБА_2 в порушенні законодавства про працю, в частині вимог ст..49-2 КЗпП України щодо звільнення ОСОБА_1 Крім того, набрали законної сили постанова Бориславського міського суду Львівської області від 06.06.2011 року та додаткова постанова від 09.08.2011 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до селищного голови смт.Східниця, Східницької селищної ради, третьої особи Територіальна інспекція праці у Львівській області про визнання нечинним рішення спонукання до вчинення дій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. Однак при застосуванні цих процесуальних норм варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду, обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України. При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Водночас особливістю преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статті 72 КАС України, є їх обов'язковість для суду, що розглядає справу.          

Частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми, на відміну від норми частини першої статті 72 КАС України, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Виходячи з цієї правової норми обов'язковими для врахування адміністративним судом є лише факти наведені в постанові Бориславського міського суду Львівської області від 8 липня 2011 року в справі №3-401/2011р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 щодо часу, місця та протиправного характеру відповідного діяння цієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду Бориславським міським судом в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до селищного голови ОСОБА_2, Східницької селищної ради, третьої особи територіальної інспекції праці у Львівській області про спір з приводу звільнення з публічної служби.

Таким чином Бориславський міський суд як адміністративний суд , під час розгляду цієї справи на підставі встановлених ним обставин , у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин встановлених постановою Бориславського міського суду Львівської області від 06.06.2011 року та додатковою постановою від 09.08.2011 року в справі 2а-39/2011р. повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм та обов'язковості врахування фактів наведених в постанові Бориславського міського суду Львівської області від 8 липня 2011 року в справі №3-401/2011р.

Такий висновок відповідає судовій практиці розв'язку питань, пов'язаних із застосуванням статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України викладений у листі Вищого адміністративного Суду України, від 14 листопада 2012 року №2379/12/13-12 адресованого Головам апеляційних адміністративних судів.

Позивач заперечує проти преюдиційних обставин встановлених у постанові Бориславського міського суду Львівської області від 06.06.2011 року та додатковій постанові від 09.08.2011 року з приводу того, що позивач ОСОБА_1 не міг претендувати на вакантну посаду юрист-консульта у Східницькій селищній раді, оскільки відповідно до вимог довідника типових професійно- кваліфікаційних характеристик посад державних службовців спеціаліст 1 категорії юрисконсульт повинен мати вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, бакалавра, та не міг претендувати на вакансію водія, у зв'язку з відсутністю професійної підготовки для зайняття відповідної посади.

Зазначені преюдиційні обставини спростовуються наступним:

як згадується вище, він, ОСОБА_1 перебував на публічній службі в органі місцевого самоврядування, де обіймав посаду спеціаліста 2 категорії (землевпорядника) Східницької селищної ради.

Розпорядженням від 31 грудня 2010 року № 5-к «Про затвердження розпису апарату селищної ради та її виконавчого комітету» затверджено штатний розпис Східницької селищної ради , в якому станом на 01.01.2011 року, були вакантні посади юрисконсульта, спеціаліста 1 категорії - 1 ш. одиниця та водія.

Посаду позивача було скорочено. На момент звільнення в роботодавція були - 2 вакантні посади, а саме посада юрисконсульта спеціаліста першої категорії та водія.

В зв'язку із скороченням посади 5 січня 2011 року його належним чином попередили про майбутнє звільнення, про що свідчить його підпис на письмовому повідомленні про наступне вивільнення, проте одночасно з попередженням йому - не запропонували іншої вакантної роботи в Східницькій селищній раді.

Згідно з частиною 19 Постанови ПВСУ N 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або повноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або повноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При цьому з огляду на абз. 2 ч.21 вищезгаданої Постанови ПВСУ , не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч.2 ст.40 КзпП. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Він із уточненою позовною заявою від 18.10.2012 року надав суду докази, стосовно того , що у нього є посвідчення водія серії ТАА №056116 від 8 серпня 1998 року, яке надає йому право на керування легковим та грузовим автомобільним транспортом. Копія цього посвідчення водія знаходиться в особовій справі ОСОБА_1Т в Східницькій селищній раді.

Відтак він міг претендувати на посаду водія в Східницькій селищній раді , оскільки виконання роботи водія із керування легковим автомобілем не потребувала в нього наявності спеціального права, а саме такий автомобіль перебуває на балансі в Східницькій селищній раді. Доказів , що посада водія потребує спеціального права Східницька селищна рада - не надала.

Крім того, згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. N 1922 «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців», у період між атестаціями з метою здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців щороку проводиться оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов'язків. При цьому, згідно з абз. 6 п.3 цієї постанови, результати атестації та щорічної оцінки беруться до уваги кадровою службою відповідного державного органу під час проведення планомірної ротації кадрів на окремих посадах державних службовців.

Згідно абз. 1-4 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. N 1922 «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» , на підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків атестаційна комісія приймає одне рішень - відповідає займаній посаді; відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо; не відповідає займаній посаді.

Згідно з п.12 вищезгаданої Постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. N 1922, у разі прийняття рішення про відповідність працівника займаній посаді комісія може рекомендувати керівникові зарахувати його до кадрового резерву, дозволити пройти стажування на більш високій посаді, присвоїти черговий ранг державного службовця, встановити надбавку, передбачену законодавством, або змінити її розмір, порушити в установленому порядку клопотання про продовження терміну перебування на державній службі тощо.

Таким чином селищний голова смт. Східниця зобов'язаний був провести його атестацію, результати якої б вказували, що він не міг претендувати на іншу посаду водія чи юрисконсульта. Однак цього не було зроблено.

Натомість він міг претендувати на посаду юрисконсульта, оскільки характер його роботи на посаді спеціаліста-землевпорядника був пов'язаний юриспруденцією, а наявність спеціальної освіти (диплома) юриста, не була обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором.

Водночас вина селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2 щодо не додержання вимог ст.49-2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 встановлена судом, відтак не потребує доведення.

Оскільки діями селищного голови смт.Східниця ОСОБА_2 при звільненні ОСОБА_1 було порушено вимоги ст.49-2 КЗпП України, то такі діяння необхідно визнати протиправними.

Крім того, необхідно відповідно до частини 2 ст.40 КЗпПУ зобов'язати селищного голову запропонувати іншу йому іншу роботу.

Тому просить постановити рішення, яким визнати дії селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2 щодо його звільнення з роботи незаконними, зобов»язати селищного голову смт. Східниця ОСОБА_2 виконати вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України та запропонувати йому іншу вакантну посаду, стягнути з Східницької селищної ради в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2011р.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та дав суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідачів ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що позовна вимога позивача щодо визнання нечинним та скасування розпорядження селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2 від 14.03.2011р. № 5-к «Про звільнення ОСОБА_1Т.» вже розглядалася Бориславським міським судом і позивачу в цьому в цій частині позовних вимог було відмовлено, а тому в цій частині позову провадження в справі підлягає закриттю. Те ж саме стосується вимог позивача щодо зобов»язання селищного голову смт. Східниця запропонувати ОСОБА_1 іншу вакантну посаду, то неможливість переведення ОСОБА_1 при його звільненні з посади землевпорядна Східницької селищної ради на іншу роботу в Східницькій селищній раді встановлена постановою Бориславського міського суду від 06.06.2011р. та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012р. і тому дана обставина відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України не потребує додаткового доказування. Оскільки звільнено позивача цілком законно, то претендувати на стягнення середнього заробітку як останній вважає за час вимушеного прогулу, що становить одну з його позовних вимог, він не може, а тому в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 просить відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Бориславського міського суду від 06.06.2011р. з додатковою постановою від 09.08.2011р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до селищного голови смт. Східниця, Східницької селищної ради у Львівській області, третьої особи Територіальної державної інспекції праці у Львівській області про визнання не чинними та про скасування рішень суб»єктів владних повноважень, спонукання до дій, зокрема: визнати не чинним та Скасувати рішення Східницької селищної ради від 30 грудня 2010р. № 9 «Про затвердження загальної штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчого комітету і його штату»; визнати протиправним проект рішення Східницької селищної ради від 30 грудня 2010 року № 9 «Про затвердження загальної штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчого комітету і його штату»; визнати не чинним та скасувати розпорядження селищного голови смт. Східниця м. Борислава Львівської області ОСОБА_2 від 31 грудня 2010 року № 5-к «про затвердження розпису апарату селищної ради та її виконавчого комітету»; визнати протиправною бездіяльність селищного голови смт. Східниця м. Борислава ОСОБА_2 щодо неподання на розгляд ради письмових пропозицій щодо затвердження розпису апарату селищної ради та її виконавчого комітету; зобов»язати селищного голову смт. Східниця ОСОБА_2 подати на розгляд Східницької селищної ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлені відповідно до типових штатів затверджених Кабінетом Міністрів України; визнати не чинним та скасувати розпорядження селищного голови смт. Східниця м. Борислава Львівської області від 14 березня 2011 року № 5-к «Про звільнення ОСОБА_1Т.» зобов»язати селищного голову смт. Східниця поновити ОСОБА_1 Р.Т. на роботі в Східницькій селищній раді на раніше займаній посаді; стягнути з Східницької селищної ради на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої шкоди у розмірі 22 гривень 45 копійок та моральної шкоди у розмірі 18 000 гривень – відмовлено (матеріали адміністративної справи № 2а-39/2011, а.с. 106-114, 134-136)

Згадана постанова була оскаржена ОСОБА_1 до апеляційної інстанції і ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012р. постанову в частині позовних вимог про визнання протиправним проекту рішення Східницької селищної ради від 30.12.2010р. № 9 «Про затвердження загальної штатної чисельності апарату селищної ради та її виконавчого комітету і його штату» скасовано та в цій частині провадження по справі закрито, а в решті постанову суду від 06.06.2011р. та додаткову постанову від 09.08.2011р. по справі № 2а-39/11 залишено без змін (матеріали адміністративної справи № 2а-39/2011, а.с. 154-158)

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто згадана ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду має для розгляду даної справи преюдиційне значення.

Оскільки цією ухвалою підтверджено правильність висновків Бориславського міського міського суду викладених в постанові від 06.06.2011р. щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 з посади землевпорядника Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області, то підстав для визнання дій селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2 щодо звільнення позивача з роботи, як це просить позивач, незаконними, суд не вбачає.

Щодо іншої позовної вимоги про зобов»язання селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2 виконати вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України та запропонувати ОСОБА_1 іншу вакантну посаду, то попередніми судовими рішеннями встановлено, що на час звільнення перевести ОСОБА_1 на іншу роботу не було можливості у зв»язку із відсутністю вакансій станом на 01.01.2011р. в штатному розписі, затвердженому розпорядженням від 31.12.2010р. Позивач ОСОБА_1 не міг претендувати на вакантну посаду юрисконсульта у Східницькій селищній раді, оскільки до вимог довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 01.09.1999р. № 65 спеціаліст 1 категорії юрисконсульт повинен мати вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, бакалавра. Для зайняття посади юрисконсульта, спеціаліста 1 категорії необхідно мати вищу юридичну освіту, якої ОСОБА_1 ні на час звільнення ні на даний час не має. Позивач також не міг претендувати на вакансію водія, у зв»язку з відсутністю професійної підготовки для зайняття відповідної посади виходячи з п. 33 Правових позицій від 01.1997р., висловлених судовою колегією Верховного Суду України, при вирішення питання про те, чи правомірно звільнений працівник, який вивільняється у зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці, необхідно виходити з того, що працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю. Таким чином підстав для задоволення цієї позовної вимоги у суду не має.

Оскільки, як це встановлено, звільнений позивач ОСОБА_1 з роботи з дотриманням вимог чинного законодавства про працю, а тому жодного вимушеного прогулу з часу його звільнення до розгляду справи в суді у нього не виникло, претендувати на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14.03.2011р. він не вправі, відтак, в цій частині позову позивачу теж слід відмовити.

Будь-яких правових підстав для задоволення даного позову суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 19, 104, 105, 106, 160 ч. 3, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_1 до селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2, Східницької селищної ради у Львівській області, третя особа Територіальна державна інспекція праці у Львівській області про визнання дій селищного голови смт. Східниця ОСОБА_2 щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконними, про зобов»язання селищного голову смт. Східниця ОСОБА_2 виконати вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати ОСОБА_1 іншу вакантну посаду, про стягнення з Східницької селищної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 березня 2011 року – відмовити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бориславський міський суд Львівської області. Копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання постанови.

Суддя: