ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 листопада 2006 р.

№ 43/124

                                         

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької Л.І. Рогач

за участю представників:

позивача

Сидорук Є.С.

відповідача

не з’явився  (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова енергетична корпорація України”

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2006 року

у справі

№ 43/124 господарського суду міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова енергетична корпорація України”

до	Приватного підприємства юридичної фірми “Тринуса”

про	стягнення 3199, 89грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача –Приватного підприємства юридичної фірми “Тринуса” -   3199,89грн. збитків, завданих невиконанням договору від 15.08.2005р., в тому числі 3000грн. основного боргу та 199,89грн. пені за прострочення платежу.       

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання юридичних послуг та застосуванням відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань на підставі статей 901 та 906 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідач відхилив позовні вимоги з мотивів належного виконання договірних зобов’язань, які виникли на підставі договору про надання юридичних послуг від 08.08.2005р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2006 року (суддя Пасько М.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на не доведення стороною, що подала позов, обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень; судове рішення мотивовано статтями 202, 205, 525, 509 Цивільного кодексу України, пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2006 року (головуючий – Брайко А.І., судді – Бившева Л.І.,  Розваляєва Т.С.) рішення господарського суду залишено без змін з підстав правомірності висновків господарського суду першої інстанції про не доведення позивачем виконання договору б/н від 15.15.05р.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду міста Києва скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування  своїх вимог  заявник вказує на те, що  при винесені оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Зокрема, заявник зазначає, що судами неповно з’ясовано обставини справи, що визначають підстави звернення з позовом та ступінь виконання сторонами договірних зобов’язань.

Відповідач відзив по суті касаційної скарги не надав, не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є відшкодування відповідачем позивачу завданих невиконанням договору від 15.08.2005р. збитків, якими, згідно змісту позовної заяви, є 3000грн., сплачених відповідачу позивачем на виконання договору про надання юридичних послуг.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що сторони підписали договір про надання юридичних послуг від 15.08.2005р., відповідно до умов якого відповідач зобов’язався давати консультації, висновки з правових питань, що виникають у діяльності замовника (позивача), представляти його інтереси по розв’язання спору з ВАТ “Укрнафта” з приводу списання з р/р Замовника 69116,66грн., в тому числі у апеляційному суді м. Києва та господарському суді м. Києва; в свою чергу позивач зобов’язався своєчасно забезпечувати відповідача (виконавця) всім необхідним для виконання договору, оплачувати витрати та послуги виконавця.

Також судами встановлено, що відповідно до умов договору за роботу, виконану відповідачем, позивач перераховує 3000грн., відповідач після завершення робіт надає позивачу акт приймання-передачі з додаванням документів, передбачених договором; відповідальність відповідача перед позивачем за порушення умов договору наступає у відповідності до законодавства України, а договір діє до виконання сторонами своїх зобов’язань.

Судами зазначено, що відповідно до наданої відповідачем банківської виписки позивач сплатив відповідачу за платіжним дорученням № 223 від 15.08.2005р. 3000грн. за цільовим призначенням передплати за юридично-консультаційні послуги згідно договору від 08.08.2005р.; відповідачем надано до матеріалів справи підписаний сторонами договір від 08.08.2005р. про надання юридичних послуг.

Оскільки позивачем всупереч ухвалам господарського суду не було надано доказів у підтвердження здійсненої оплати за договором від 15.08.2005р., що є підставою для позовних вимог, та виконання інших зобов’язань за договором від 15.08 2005р., місцевим господарським судом у задоволенні позовних вимог було відмовлено за їх недоведеністю.

          Переглядаючи справу повторно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації звертаються до господарського суду України за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом подання відповідної позовної заяви. За статтею 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок  сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов.

Також за статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

Таким чином, звертаючись з позовом про стягнення з відповідача позовної суми, позивач повинен був зазначити підстави, з яких спірна сума підлягає поверненню, норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та подати докази в підтвердження здійсненого перерахування на підставах, викладених у позовній заяві.

Також за статтею 22 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність належних та допустимих доказів, що підтверджували б виникнення у позивача збитків в зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором від 15.08.2005р., наведеним у позовній заяві як підстава позову.

Водночас відповідачем належними та допустимими доказами було доведено наявність договору про надання юридичних послуг від 08.08.2005р., за яким проведено передплату юридичних послуг, вимог про відшкодування збитків за договором від 08.08.2005р. не заявлялось.

Переглянувши повторно справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд встановив, що позивачем не виконано вимоги ухвал господарського суду міста Києва від 17.03.2006р., 30.03.2006р. та від 14.04.2006р. про надання належних та допустимих доказів у підтвердження позовних вимог, водночас поданими відповідачем доказами доводи позивача спростовано.

З огляду на вище вказані положення чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого та правомірного висновку  про недоведеність позивачем порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів за відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджували б його вимоги відповідно до змісту позовної заяви.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5  Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України повторно  розглядаючи справу, всебічно, повно та об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Як наслідок, прийнята апеляційним судом постанова відповідає вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.

Доводи скаржника стосовно оцінки обставин справи судом апеляційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та з підстав їх суперечності обставинам справи.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеної постанови колегія  суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова енергетична корпорація України” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2006р. у справі № 43/124 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2006 року залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                             Л. Рогач