Справа № 1317/1794/2012 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І..

Провадження № 33/783/211/13 Доповідач: Грищук В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Апеляційного суду Львівської області Грищук В.О., з участю правопорушника ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, розглянувши 22 квітня 2013 року у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Радехівського районного суду Львівської області від 15.10.2012 року, -

встановив:

цією постановою

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого директором ТзОВ „Гефест-Львів", уродженця та жителя АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 гривень.

Згідно постанови судді, ОСОБА_1, 25.09.2012 року, перебуваючи на посаді директора ТзОВ „Гефест-Львів", порушив порядок ведення податкового обліку.

На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження і таку змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на визнання ОСОБА_1 повністю винним в скоєнні адміністративного правопорушення та зробити доповнення про те, що ОСОБА_1 не визнає себе винним у скоєнні таких порушень порядку ведення податкового обліку, а саме порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.2 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.14.1.3 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з прибутку на податок за I, II, III квартали 2011 року; б) порушення п.1.7 п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податку на додану вартість», п.14.1.181 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість зав період з 18.03.2010 року по 30.11.2010 року та з 01.05.2011 року по 30.06.2012 року. В решті постанову залишити без змін.

В мотивах скарги зазначає, що підставою для розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, з якого суть порушення відзначена так: описані у висновку до акту планової документальної перевірки від 31.08.2012 року за №24/2200/36736804 порушення порядку ведення податкового обліку. З даного до матеріалів Витягу з акту перевірки вказані чотири порушення, які були допущені ТзОВ „Гефест - Львів", де він працює директором.

За результатами перевірки ДПІ у Радехівському районі Львівської області було видано чотири податкових повідомлення - рішення відповідно до названих вище порушень.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішення в частині визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток і з податку на додану вартість (I і II повідомлення-рішення), ТзОВ „Гефест-Львів" у порядку, встановленому ст.56 Податкового кодексу України та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, пройшов процедуру адміністративного оскарження вищеназваних податкових-повідомлень рішень, за результатами якої первинна і повторна скарга були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Він, як посадова особа платника податку (юридичної особи), що шляхом добровільної своєчасної оплати узгодив податкові зобов'язання за повідомленнями-рішеннями № 0000322301 і № 00002641701 від 18.09.2012 року, визнав й відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП. А відтак, він заздалегідь погодився понести певні види адміністративного стягнення, які за нормами КУпАП визначається виключно судом. Саме цим пояснюється той факт, що ним 16.10.2012 року сплачено штраф у сумі 85,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене, він не заперечує факту визнання допущених порушень порядку ведення податкового обліку, правильно кваліфікованих за ч.1 ст.163-1 КУпАП, і погоджуюсь зі сплатою штрафу за названою статтею, але тільки в частині порушення порядку ведення податковому обліку, які знайшли свій прояв у несплаті: а) надходжень від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, б) прибуткового податку.

Він не визнавав і не визнає порушень порядку ведення податкового обліку, кваліфікованих за ч.1 ст.163-1 КУпАП, щодо заниження податку на прибуток і податку на додану вартість.

Внаслідок порушення судом процесуальних норм при розгляді справи, він був позбавлений можливості реалізувати права, визначені ч.2 ст.268 КУпАП, в тому числі надати пояснення та документальні докази в підтвердження оскарження у встановленому порядку двох повідомлень-рішень (двох з чотирьох порушень ведення податкового обліку).

З протоколом про адміністративне правопорушення у належний спосіб його не ознайомили, лише повідомили, що він має сплатити штраф.

Судом у належний спосіб був повідомлений по час і місце розгляду справи, однак на засідання суду не прибув, оскільки вважав, що має сплатити штраф, не міг дати будь-яких усних пояснень, оскільки був відсутній на засіданні суду. Також не надавав суду будь-яких письмових пояснень взагалі, в тому числі й про визнання своєї вини у скоєнні адміністративних порушень.

Постанова суду не була йому надіслана і він не знав змісту постанови, а помилково вважав, що оплатою запропонованого йому рамками судового процесу штрафу ця справа завершилась.

В процесі розгляду Львівським окружним апеляційним судом справи він випадково дізнався про існування оскаржуваної постанови. Копію оскаржуваної постанови отримав 25 березня 2013 року.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 на підтримання апеляції вивчивши матеріали адміністративної справи №1317/1794/12 , та перевіривши доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що в поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подана ним лише 1 квітня 2013 року, тобто через чотири місяці з дня винесення постанови. Доводи на обгрунтування поважності пропуску строку на оскарження постанови, на думку суду, є непереконливими.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.6), про прийняте щодо нього рішення ОСОБА_1 дізнався 16 жовтня 2012 року, та погодився з рішенням суду, оскільки в цей же день оплатив накладений на нього адміністративний штраф у розмірі 85 грн., однак апеляційна скарга подана в місцевий суд лише 1 квітня 2013 року, тобто по спливу десяти днів.

Беручи до уваги обставини справи, проаналізувавши доводи апеляції, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений без поважних причин, а тому в поновленні такого слід відмовити.

Апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

постановив:

Відмовити в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Радехівського районного суду Львівської області від 15.10.2012 року.

Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя судової палати в кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області Грищук В.О.