УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/237/13-ц Головуючий у 1-й інст. Корбут В.В.

Категорія 57 Доповідач Григорусь Н. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.Б., Зарицької Г.В.,

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року, -

встановила:

У січні 2013 року позивач звернувся із вищевказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути 412 215 грн. заборгованості за договором позики.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року зазначений позов повернутий позивачу для звернення до належного суду, за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2013 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції приймаючи таке рішення, не дотримався вимог ст. 110 ЦПК України, якою передбачено, що достатньою підставою для прийняття до розгляду справи має бути саме місце виконання зобов'язання. Крім того, в м. Бердичеві проживають свідки, які були присутні при укладанні договору позики.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення коштів за договорами позики.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України позовна заява повертається у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підсудна Бердичівському міськрайонному суду Житомирської області, оскільки зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_3 є м. Київ, спір між сторонами виник з приводу невиконання умов договорів позики, оформлених розписками, у яких не визначено місце виконання зобов'язань.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції мав при вирішенні питання про підсудність застосувати положення ч. 8 ст. 110 ЦПК України є помилковими, оскільки позов виник з договорів позики, оформлених розписками, у яких не зазначено конкретне місце їх виконання. Крім того, останні не містять будь-яких особливостей через які їх можна виконати тільки в певному місці.

Відтак, ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 293, 303, 304, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді