АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА
Справа № 22-4956 Головуючий у 1-й інстанції: Бірса О.В.
Доповідач: Волошина В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Орленко Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3. ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Фідобанк»» суму заборгованості за кредитом, суму заборгованості за процентами у розмірі та судовий збір, а всього 217 578 гривень 51 копійку. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 - представник відповідача ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі представник відповідача порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості, відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено при неповному з′ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи позов, суд прийшов до помилкового висновку про законність вимог позивача. Так, визнаючи беззаперечним доказом довідку від 01.06.2010 р. про те, що позивач нібито 01.06.2010 р. дізнався про смерть ОСОБА_5 (надалі - Позичальник), суд першої інстанції не надав цьому документу належної оцінки відповідно до вимог ст.ст. 58, 212 ЦПК України, оскільки дана довідка суперечить усім раніше наданим доказам, а саме: претензії 4-5/4496 від 22.09.2010 р. до спадкоємців позичальника, наданої в Дев'яту київську державну нотаріальну контору, випискам по рахункам позичальника, а також попереднім поясненням представників позивача та свідка ОСОБА_6 Таким чином, визнаючи довідку від 01.06.2010 р., а також довідку від № 15-3-215 від 10.01.2013 р. безззаперечними доказами і не надавши їм належної оцінки, суд порушив ст. 58 ЦПК України відносно належності доказу щодо предмета доказування та не оцінив його за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу. Зазначені порушення судом норм процесуального права призвели до порушення норм матеріального права, оскільки судом не було застосовано ч. 4 ст. 1281 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, позбавляється права вимоги.
У судовому засіданні ОСОБА_2 представник відповідача ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача Єкімчук О.Л. - заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у її відсутність.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Фідобанк», суд першої інстанції виходив із того, що позивачем заявлено майнову претензію до спадкоємців позичальника ОСОБА_5 в межа встановленого шестимісячного строку, а. відтак, відповідно до ч.1 ст. 1231 ЦК України, з відповідачів слід стягнути на користь позивача суму несплаченої частини кредитних коштів у розмірі 211626 гривень 68 копійок та проценти, нараховані на час смерті позичальника у розмірі 3797 гривень 59 копійок.
Однак, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. 3, 4 статті 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове із наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 18 вересня 2007 року між Акціонерним банком «Факторіал-Банк»», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 було укладено договір кредиту на придбання автотранспорту № 143-Г/05, відповідно до якого позивач надав позичальнику кошти у розмірі 331280 гривень. Поручителем боржника виступила ОСОБА_3, яка зобов'язалась у повному обсязі відповідати за належне виконання позичальником кредитних зобов'язань. У позичальника ОСОБА_5 виникла заборгованість, яка складається із заборгованості по кредиту, відсотків, пені та комісії у загальному розмірі 216 119 гривень 50 копійок. Тому позивач просив стягнути зазначену суму заборгованості з відповідача ОСОБА_3 та понесені судові витрати.
22 травня 2012 року позивач змінив підстави і предмет позову, а саме просив стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, як спадкоємців померлого боржника суму непогашеної частини заборгованості за кредитом, процентів, пені та комісій.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умови та порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до його спадкоємців встановлені статтею 1281 ЦК України. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги.
Згідно з положеннями статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредиторами інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям в натурі.
Як вбачається з матеріалів справи - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 (позичальник за кредитним договором) помер (а.с. 45 том 1), про що банк був повідомлений дружиною ОСОБА_5 - ОСОБА_3. 24 вересня 2010 року ПАТ «СЕБ Банк» звернулось до Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори з претензією до спадкоємців ОСОБА_5 У вказаній претензії банк посилався на свідоцтво про смерть боржника та долучив вказану копію свідоцтва до претензії (а.с.75-76).
Викладені обставини у своїй сукупності дозволяють зробити висновок про те, що станом на 01 вересня 2010 року ПАТ «СЕБ Банк» було відомо про смерть позичальника та відкриття спадщини, з вимогами про задоволення спадкоємцями вимог кредитора позивач звернувся 22 травня 2012 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 1281 ЦК України, а тому, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Фідобанк» ( зміна найменування з ПАТ «СЕБ Банк» на ПАТ «Фідобанк» а.с. 89 том 1 ) втратило право вимоги по стягненню заборгованості зі спадкоємців.
З урахуванням наведеного, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: