Справа № 1/1312/232/12 Головуючий у 1 інстанції: Н.В. Нор
Провадження № 11/783/354/13 Доповідач : Кобзар В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого- судді: Кобзара В.М.
суддів: Олексієнко М.Ю., Макойди З.М.
з участю прокурора: Добровольського П.О.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Личаківського районного суду м.Львова від 24 грудня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, безробітний, інвалід 2 групи, одружений, раніше судимий Бориславським міським судом Львівської області за ст.395 КК України до одного місяця арешту, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1
засуджений: - за ч.2 ст. 186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, з середньою освітою, безробітній, не обружений, раніше судимий 19.02.2008 року Дрогобицьким міським судом Львівської області за ч.3 ст.185 КК України з призначеним покаранням 3 (три) роки позбавлення волі, на підставі ст.104 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 (один) рік, до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2,
засуджений: - за ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
За ч.3 ст.185 КК України - виправдано за недоведеністю.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, безробітній, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_3,
засуджений: - за ч.2 ст.186 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до ст.76 КК України засудженого ОСОБА_4 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця постійного проживання.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, не одружений, раніше судимий 20.04.2004 року Дрогобицьким міським судом за ч.3 ст.185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна, проживає за адресою: АДРЕСА_4,
засуджений: - за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України на підставі ст.70 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця постійного проживання.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він 10.02.2012 року близько 23.00 год. разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, на вул. Новознесенській ¹55 в м. Львові, підбігли до гр. ОСОБА_6, якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 збили з ніг і нанесли йому удари кулаками та ногами в ділянку голови. Після цього до ОСОБА_6 підбіг ОСОБА_4 та відкрито викрав його мобільний телефон марки «Sony Ericson Xperia Neo», який випав у потерпілого під час бійки. ОСОБА_3 вирвав з плеча в ОСОБА_6 його сумку чорного кольору фірми «Riani miro», в якій знаходились дві флешки по « 4GB», скляний флакон чоловічих парфумів «Лакосте», зарядний пристрій до мобільного телефона та шерстяний шарф. Всього майна викрадено на загальну суму 3000 (три тисячі) грн.
Крім цього, напередодні, 11.02.2012 року близько 06.00 год. ранку ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, перебуваючи на перехресті вулиць Новознесенська-Гамалії, 6 в м.Львові, застосували насильство, яке виразилось в тому, що вони наздогнали гр.ОСОБА_8 та нанесли йому удари руками та ногами по тілу в ділянку голови. Під час нанесення ударів ОСОБА_2 відкрито викрав в ОСОБА_8 його майно - мобільний телефон марки «Соні Еріксон К7901» чорного кольору, зв'язку ключів в кількості шести штук від квартири та дві пачки сигарет. Всього майна викрадено на загальну суму 635 (шісот тридцят п'ять) грн.
24.06.2010 року ОСОБА_5 в період з 09.00 год. до 09.30 год. ранку, за попередньою змовою із ОСОБА_10, маючи умисел на вчинення крадіжки, під'їхали на автомобілі марки «Део-ланос» в АДРЕСА_5, де зайшовши на огороджене подвір'я шляхом відгинання металевої пластини врізного замка вхідних дверей, проникли в будинок ОСОБА_11 і таємно викрали майно, а саме: ОСОБА_5 - телевізор марки JVC AV-2115EE, ОСОБА_10 - праску, ДВД плеєр, після чого втекли з місця події. Всього майна викрадено на загальну суму 3220 гривень.
Також ОСОБА_5 11.06.2011 року близько 05.00 год., працюючи машиністом висічної машини в цеху ТзОВ «Дунапак-України», що в м. Ходорів Жидачівського р-ну Львівської області по вул. Стрілецькій 11, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, зайшов в приміщення кімнати майстрів і таємно викрав ноутбук марки «НР 6820», що належать ТзОВ «Дунапак-України», вартістю 1500 грн.
Засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст.69 КК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що він є інвалідом II групи, у зв'язку із ампутуванням нирок, селезінки. На час подання апеляційної скарги знаходиться на обліку з туберкульозом активної форми. Крім того, ОСОБА_2 має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_10 також сімдесятилітнього батька, який не може самостійно за собою доглядати і тітку - інваліда I групи у зв'язку із проблемами зору.
Також ОСОБА_2 зазначає, що свою вину у вчинених злочинах повністю визнав у судовому засіданні і щиро розкаявся.
Заслухавши доповідача, захисника та засудженого, які просять вирок змінити і застосувати до ОСОБА_2 більш м'яке покарання, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Доведеність вини та кваліфікація дій засудженого в апеляції не оспорюється.
Щодо покарання, з яким ОСОБА_2 не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину (згідно з ч.3 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, за ступенем тяжкості є тяжким); обране з врахуванням особи засудженого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, є інвалідом II групи, врахована повторність вчинення злочину і той факт, що злочин вчинений в стані алкогольного сп'яніння, визнання вини та розкаяння засудженого у вчиненому злочині.
Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_2 покарання саме у вигляді позбавлення волі та своє рішення мотивував у вироку.
За змістом ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин.
Ті обставини, на які в апеляції покликається засуджений як на підставу зміни вироку, враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, особу винного, який раніше судимий, а також усі обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання, що досягнення встановленої ч.2 ст. 50 КК України мети - виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції засудженого та неможливе без відбування ним покарання, а тому підстав для застосування до ОСОБА_2 більш м'якого покарання на підставі ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляцію необґрунтованою й приходить до висновку, що призначене засудженому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вирок суду постановлений з дотриманням вимог ст.ст. 321-339 КПК України 1960 року, є законним і обґрунтованим, і підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
вирок Личаківського районного суду м.Львова від 24 грудня 2012 року відносно засудженого ОСОБА_2 - залишити без змін, апеляцію ОСОБА_2 - без задоволення.
Головуючий:
Судді: