ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. | № 9/29 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С., (головуючого) Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року у справі № 9/29 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке АТП-17754" до Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго” в особі Чернівецького району електричних мереж про зобов’язання відновити постачання електричної енергії,
УСТАНОВИВ:
У січні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до відповідача про зобов’язання відновити постачання електричної енергії за договором № 92/4 від 30.09.1998 року у зв’язку з безпідставністю припинення електропостачання.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.03.2006 року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові відмовити.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір 92/4 від 30.09.1998 року за умовами якого відповідач зобов’язався поставити електричну енергію, а позивач зобов’язався здійснювати оплату за використану електричну енергію.
Предметом судового розгляду є вимоги про зобов’язання відповідача відновити постачання електричної енергії за договором у зв’язку з безпідставністю його припинення.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідача не було правових підстав для припинення енергопостачання позивачу.
До того ж, рішенням господарського суду Чернівецької області по справі № 2/271п\с від 11.03.2005 року, відповідача вже було зобов’язано дотримуватись умов договору № 92/4 від 30.09.1998 року на користування електричною енергією та заборонено відключення позивача від електропостачання в односторонньому порядку у випадках не визначених умовами договору.
Отже, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про зобов’язання відповідача відновити постачання електроенергії позивачу за укладеним між ними договором.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обгрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго” залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року - без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук