ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 листопада 2006 р.

№ 10/115

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

                      “Агрофірма ім.Шевченка”

на                    рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2006р. та

                       постанову Київського  апеляційного господарського суду   від 08.08.2006р.

у справі          №10/115

за позовом     Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

                        “Чернігівгаз”

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім.Шевченка”

про                        стягнення заборгованості 37 202,53 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Томилко М.М. (довіреність №18/408 від 10.03.06),

від відповідача: Бідний Г.І. –директор,

У судовому засіданні 21.11.2006р. оголошено перерву до 28.11.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім.Шевченка” і просило суд стягнути з останнього 28781,32 грн. заборгованості за виконані роботи по технічному обслуговуванню, 6547,20 грн. втрат від інфляції  та 1874,01 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.06.2006р. (суддя С.А.Пашкіна), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2006р. (головуючий, суддя Андрієнко В.В., судді Малетич М.М., Студенець В.І.), позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача суму боргу 28781,32 грн., суму інфляційних втрат 6547,20 грн., суму 3% річних 1874,01 грн. та судові витрати.

Вказані судові акти мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами від 25.12.2002р., укладеними між позивачем та Приватним підприємством сільськогосподарським виробничим кооперативом ім.Шевченка, правонаступником якого є відповідач.  

При цьому, судами двох інстанцій встановлено, що  між позивачем та Приватним підприємством сільськогосподарським виробничим кооперативом ім.Шевченка, правонаступником якого є відповідач, укладено договори від 25.12.2002р. на технічне обслуговування газових мереж і споруд та на технічне обслуговування газових мереж із поліетиленових труб.

Позивач на виконання умов договору виконав обумовлені договором роботи  на загальну суму 35581,32 грн., що підтверджується актами виконаних робіт.

Згідно пунктів 2.4.6 та 2.3.4 вказаних договорів відповідач зобов’язався проводити оплату за технічне обслуговування систем газо забезпечення один раз в квартал, але не пізніше одного місяця за квартал, згідно наданого кошторису, на підставі виставлених рахунків. Відповідач часткового розрахувався з позивачем на суму 6800,0 грн. На момент ухвалення рішення сума заборгованості становить 28781,32 грн., а тому з огляду на положення п.4 Прикінцевих та перехідних положень, статей 525, 526, 530, 625 ЦК України,  підлягає  стягненню з відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та  постановою суду апеляційної інстанції,  відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає  задоволенню з таких підстав.

В силу ст.ст.42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій не використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі.  

Предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов’язання, яке виникло в силу двох договорів від 25.12.2002р.,  в частині оплати виконаних робіт, а підставою позову –невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати цих робіт.  

Аналіз умов укладених між сторонами договорів дає підстави вважати, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами підряду, оскільки предметом цих договорів є технічне обслуговування позивачем газових мереж і споруд на них.

Так, згідно ст.4 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР, договір (багатостороння угода) є однією з підстав виникнення зобов’язань.  

В силу ст.ст.332, 342, 345 ЦК УРСР, за договором підряду  підрядчик  зобов’язується  виконати  на свій ризик певну роботу за завданням замовника  з  його  або  своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу. Замовник зобов’язаний прийняти роботу,  виконану  підрядчиком відповідно до договору, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків, заявити про  них підрядчикові без зволікання. Замовник зобов’язаний оплатити  виконану  підрядчиком  роботу після здачі всієї роботи, якщо інше  не  встановлене  законом  або договором.

Пунктами 2.4.4. та 2.3.3 договорів визначено, що оплату за виконані ремонтні роботи систем газо забезпечення, а також за роботи не передбачені угодою, проводити по рахунках виставлених позивачем, складених згідно актів виконаних робіт.

Ухвалюючи судові акти у даній справі, суди двох інстанцій не врахували положення названих статей та умови вказаних пунктів договорів, і не з’ясували причини не підписання відповідачем  акту приймання виконаних робіт на суму 5284,24 грн. (а.с.27), який суди двох інстанцій прийняли як належний доказ виконання позивачем обумовлених договором робіт протягом ІІІ та ІУ кварталу 2003р. на вказану суму, і присудили її до стягнення з відповідача.

Встановлення цієї обставини має суттєве значення для обґрунтованості вимог позивача  про стягнення цієї суми з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, суди припустилися порушення вимог ст.34 ГПК України, відповідно до якої обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допущені порушення норм процесуального права призвели до неповного з’ясування обставин справи, що підлягали встановленню, і не можуть бути усунуті касаційною інстанцією з врахуванням меж перегляду справи, визначених ст.ст.1115 , 1117 ГПК України.

Враховуючи допущені порушення, відсутні підстави вважати, що судами двох інстанцій зроблено правильні висновки щодо прав та обов’язків сторін у справі, тому судові акти у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у незадоволенні судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, враховуючи, що у своєму клопотанні відповідач не вказав  причини неявки у судове засідання  08.08.2006р. з письмовим підтвердження поважності таких причин, а також не вказав причин неподання ним додаткових доказів у суд першої інстанції, які вважає за необхідне витребувати, та не зазначив, які саме докази повинні бути витребувані і   мають суттєве значення для справи.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма ім.Шевченка” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від  22.02.2006р. та  постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2006р. у справі №10/115  скасувати.

3. Справу передати до господарського суду Чернігівської області на новий розгляд.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій