ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 р. | № 10/522/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства “Миколаївське виробничо-
торгове взуттєве підприємство “НІКО”
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2006р.
у справі №10/522/05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Обнова Трейд”
до Акціонерного товариства “Миколаївське виробничо-торгове взуттєве
підприємство “НІКО”
про зобов’язання відповідача повернути у власність позивача обладнання для
виготовлення взуття,
за участю представників сторін:
від позивача: Кругликовська М.І. –директор,
від відповідача: Гордієнко С.М. (довіреність від 10.08.06),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Обнова Трейд” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства “Миколаївське виробничо-торгове взуттєве підприємство “НІКО” і просило суд зобов’язати останнього повернути у власність позивача обладнання для виготовлення взуття.
Позовні вимоги мотивовані незаконним вилученням відповідачем майна, належного позивачеві.
Рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2006р. (суддя Горобченко Д.А.) у задоволені позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують його право власності на спірне майно, а також доказів того, що майно, яке є предметом спору, знаходиться у відповідача.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. (головуючий, суддя Андрєєва Е.І., судді Мацюра П.Ф., Ліпчанська Н.В.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: зобов’язано відповідача повернути позивачу обладнання для виготовлення взуття, перелічене у позовній заяві.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на не з’ясування судом апеляційної інстанції всіх обставин справи, у тому числі щодо фактичного знаходження у відповідача спірного майна, наявності у позивача права власності на нього.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Оскільки при вирішенні даного спору судом першої інстанції не були з’ясовані обставини, що мають істотне значення для справи, то суд апеляційної інстанції підставно скасував рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст.38, 43 ГПК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції також не повно встановлені обставини справи, які підлягали встановленню, у зв’язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
Так, судовий захист права власності та майнових інтересів власників –осіб, названих у ст.1 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Згідно зі ст.50 Закону України “Про власність” власник вправі вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Отже, вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд повинен з’ясувати, зокрема, чи є позивач власником спірного майно, чи перебуває воно в натурі у відповідача.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В силу ст.12 Закону України “Про господарські товариства” товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач вказує на те, що спірне обладнання для виготовлення взуття, передано йому згідно актів приймання-передачі від 08.09.2003р. (а.с.14-15) засновниками, зокрема громадянкою Круликовською М.І.
Переглядаючи ухвалене у даній справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі у зв’язку з розглядом кримінальної справи відносно фізичної особи Круликовської М.І.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
Право на звернення до суду належить особі, яка має матеріально-правову зацікавленість у справі.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд насамперед має з’ясувати правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, тобто дослідити право власності, на захист якого подано позов.
В матеріалах справи знаходиться обвинувальний висновок по кримінальній справі №04520006 Круликовської М.І., засновника позивача - ТОВ “Обнова Трейд” (а.с.115-123). Відповідно до цього висновку громадянка Круликовська М.І. обвинувачується у скоєні злочину, передбаченого ст.191 ч.4 КК України, тобто привласнення чужого майна шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем, скоєне повторно, у великому розмірі. При цьому, у вказаному висновку мова йде про незаконне привласнення Круликовською М.І. майна, яке вона, як засновник, в подальшому передала у власність позивача, і відносно якого виник спір у даній справі.
Як свідчить лист судді Ленінського районного суду м.Миколаєва, зазначена кримінальна справа знаходиться на стадії судового слухання (а.с.126).
Підставою виникнення у позивача, як власника, суб’єктивного матеріального права, на захист якого ним подано позов, є акти приймання-передачі обладнання від 08.09.2003р., відповідно до яких громадянка Круликовська М.І. передала у власність позивача обладнання для виготовлення взуття, яке є предметом спору. Проте, правомірність набуття Круликовською М.І. цього майна є предметом розгляду у кримінальній справі.
За таких обставин, з метою дослідження повною мірою наявності у позивача суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, суд апеляційної інстанції повинен був зупинити апеляційне провадження, оскільки за наслідками розгляду Ленінським районним судом м.Миколаєва кримінальної справи можуть бути встановлені факти, які ставитимуть під сумнів правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно, а також обставини, що матимуть істотне значення у даній справі, зокрема щодо фактичного місцезнаходження спірного майна.
Зазначене порушення, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, визначених ст.1117 ГПК України, не може бути усунуте касаційною інстанцією.
Враховуючи викладене, рішення та постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Відповідно до ст.11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства “Миколаївське виробничо-торгове підприємство “НІКО” задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.08.2006р. та рішення господарського суду Миколаївської області від 15.03.2006р.у справі №10/522/05 скасувати.
3. Справу передати до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд..
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій