ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

28 листопада 2006 р.

№ 18/54

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

                     “Прикарпаттяобленерго” в особі Надвірнянського району                 

                     електричних мереж

на                    рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2006р.

                     та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р.

у справі        №18/54

за позовом   Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі  

                      Надвірнянського РЕМ

до                     Дочірнього торгово-виробничого підприємства “Зеленпол-торг”

про                      стягнення 2 694,06 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Марцінковська О.І. (копія довіреності у справі),

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Прикарпаттяобленерго” в особі Надвірнянського РЕМ звернулося до господарського суду  Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього торгово-виробничого підприємства “Зеленпол-торг” і просило суд стягнути з останнього 2 694,06 грн. плати за перевищення договірної величини споживання електроенергії за договором про постачання електричної енергії №305 від 23.02.2005р., укладеного між сторонами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив своєчасну оплату спожитої у березні 2005р. електроенергії за договором. У зв’язку з чим, відповідно до умов договору, позивачу було скореговано ліміт споживання (договірну величину) до рівня фактично сплаченої (2830 кВт год). Скореговані величини вважаються понад договірними величинами споживання. На них нарахована 5-ти кратна вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною у сумі 2694,06 грн., яка на момент подання позову відповідачем не сплачена.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2006р. (суддя Б.П.Гриняк), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. (головуючий, суддя Городечна М.І., судді Юркевич М.В., Кузь В.Л.), у позові відмовлено повністю.

Рішення та постанова мотивовані відсутністю правових підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 4.2.2. договору, ч.5 ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, п.13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, у редакціях на час виникнення спірних правовідносин, оскільки відповідачем вчасно проведено оплату спожитої у березні 2005р. електроенергії, без перевищення договірної величини споживання електроенергії у даному місяці.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та  постановою суду апеляційної інстанції,  позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

В силу ст.ст.42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з’ясування обставин справи, пов’язаних з предметом доказування у даній справі.  

Відповідно до ст.ст.1,26 Закону України “Про електроенергетику”, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

В силу ст.26 вказаного Закону, споживачі, у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Таким чином, у предмет доказування у цій справі входять встановлення: розмірів спожитої електричної енергії за спірний період, встановленого ліміту та наявності або відсутності факту перевищення розміру встановленого ліміту.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відносини між сторонами  у даній справі з постачання  та споживання електричної енергії визначені укладеним ними договором №305  від 23 лютого 2005р.

Відповідно до умов укладеного договору, позивач взяв на себе зобов’язання постачати електроенергію відповідачу, а останній –оплачувати її вартість на умовах, визначених договором.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог та перегляді винесеного у справі судового акту, судами встановлено, що відповідно до п.п.2.3.3 договору відповідач зобов’язується щомісячно 21 числа календарного місяця направляти представника у відділ збуту відповідного районного підрозділу позивача для подання додатку 6 –“акт про обсяги переданої споживачу (субспоживачу) електричної енергії” за розрахунковий період та одержання відповідних рахунків на оплату.

Згідно пункту 1 додатку №2 до договору, розрахунковим періодом вважається період, який починається з першого числа календарного місяця та триває до останнього числа календарного місяця. Пунктом 2 даного додатку до договору передбачено, що споживач до 22 числа календарного місяця здійснює платіж на наступний розрахунковий період в суми вартості 100% заявленого на наступний розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Щомісячно споживач проводить остаточний розрахунок по усіх платежах, передбачених даним договором, протягом 3 днів після дня, вказаного у п.2.3.3 договору.

Як встановлено судами двох інстанцій за розрахунковий період –березень 2005 року відповідачем спожито 10280 кВт. (а.с.9, 37).

Згідно п.2.3.3. договору, п.2 додатку №2 до договору позивач виставив відповідачу рахунок за  електроенергію №305/1 від 23.03.2005р. за березень 2005р. на суму 2 935,86 грн., який відповідач отримав 28.03.2005р. (а.с.37), а оплатив 29.03.2005р., що підтверджується належним чином завіреною копією  платіжного доручення (а.с.36). Тобто відповідачем було вчинено оплату у строк, визначений пунктом 1 додатку №2 до договору, оскільки кінцевою датою сплати є 31.03.2005р.

В силу п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999р. №441 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 9 квітня 2002 р. №475), за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.

Отже, суди двох інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність здійснення позивачем коригування граничної величини споживання електроенергії відповідачем у березні 2005 року з огляду на те, що останнім не перевищено встановленої у  договорі договірної величини її споживання в березні 2005 року, а саме: 13080 кВт., оскільки відповідачем було спожито 10280 кВт., а також відповідачем своєчасно сплачено спожиту у цьому місяці електроенергію.  Тому  не можна погодитись з доводами касаційної скарги про зворотне.

Враховуючи викладене, оскаржувані рішення та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права, ґрунтуються на встановлених обставинах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в особі Надвірнянського РЕМ залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №18/54  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій