ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 2-2/1036-2006 (2-2/16523-05) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кравчука Г.А., |
суддів : | Мачульського Г.М., Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
позивача | не з’явився |
відповідача | Кобякової Л.Б. дов.№1328/02-29 від 16.11.06 р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Євпаторійської міської ради |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. |
у справі | №2-2/1036-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “АТП-1263” |
до | Євпаторійської міської ради |
про | визнання права на оренду земельної ділянки та спонукання до укладення договору оренди. |
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство (надалі ВАТ) “АТП-1263” 30.11.2005 р. звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Євпаторійської міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки та спонукання до укладення договору оренди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач придбав об’єкт нерухомості (громадський туалет) у ТОВ “Орач”. Попередньому власнику для обслуговування та реконструкції вказаного об’єкта на умовах оренди була надана земельна ділянка площею 1120,09 кв. м., тому до товариства як нового власника перейшло право на користування земельною ділянкою саме у вказаному розмірі і в межах, які були встановлені раніше. Проте, Євпаторійською міськрадою у встановлений законом термін не було вирішене питання про надання позивачеві вказаної земельної ділянки в оренду.
Доповідач: Шаргало В.І.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-07.07.2006 року (суддя Толпиго В.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 року (судді: Латинін О.А., Маслова З.Д., Котлярова О.Л.), позов задоволений, за ВАТ “АТП-1263” визнано право на оренду земельної ділянки загальною площею 1120,09 кв. м., що розташована за адресою: м. Євпаторія, вул. Токарева, 1-а, зобов’язано Євпаторійську міськраду оформити за ВАТ “АТП-1263” право на оренду вказаної земельної ділянки строком на 10 років шляхом укладення договору відповідно до Типового договору оренди землі, затв. постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 року протягом місячного терміну з моменту набрання рішенням законної сили.
Судове рішення мотивоване тим, що міськрада, приймаючи рішення про надання позивачеві земельної ділянки в меншому ніж той просив розмірі (190 кв. м.) порушила вимоги ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, а отже порушила і права позивача, який має право на земельну ділянку для обслуговування належної йому нерухомості.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Євпаторійська міськрада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 120, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 13 Закону України “Про оренду землі”, просить їх скасувати, а в позові відмовити. Скаржник звертає увагу касаційної інстанції на те, що вирішення питання про надання земельної ділянки в оренду в даному випадку належить до компетенції міськради як органу місцевого самоврядування.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріальног0о та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.02.2005 року ВАТ “АТП-1263” на підставі договору купівлі-продажу придбало у ТОВ “Орач” об’єкт нерухомості - громадський туалет, що знаходиться по вул. Токарева, 1-а в м. Євпаторія. Для реконструкції та експлуатації зазначеного об’єкт ТОВ “Орач” була надана в оренду земельна ділянка 1120,09 кв. м., тому 28.09.2005 року позивач звернувся до міськради з клопотанням про надання йому в оренду вказаної земельної ділянки. Листами №702/02-25 від 27.10.2005 року та №01-13/526 від 09.11.2005 року Євпаторійська міськрада повідомила позивача про необхідність надання додаткових документів: схеми-плани БТІ з експлікацією за роками земельної ділянки за адресою: вул. Токарева, 1-а , м. Євпаторія.
Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.
В подальшому, під час розгляду справи, міськрада прийняла рішення №4-36/114 від 22.12.2005 року “Про відмову у затвердженні технічної документації по землеустрою, яка підтверджує право на земельну ділянку ВАТ “АТП-1263” за адресою: вул. Токарева, 1-а, м. Євпаторія”. Вказаним рішенням, з врахуванням того, що на земельній ділянці знаходиться комунальна власність –сквер, асфальтобетонне та плиткове покриття, міськрада відмовила у затвердженні технічної документації, що підтверджує право на земельну ділянку 1120,09 кв. м. для реконструкції та обслуговування туалету та запропонувала позивачу розробити технічну документацію на земельну ділянку розмірами фактично зайнятими нежилим приміщенням, без збільшення площі забудови і зміни цільового призначення приміщення.
31.05.2006 р. міськрада прийняла рішення №5-2/231 яким передала позивачеві в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 190 кв. м. для обслуговування названого об’єкта нерухомості, та зобов’язала орендаря вчинити необхідні дії з оформлення вказаного договору оренди. Виділяючи земельну ділянку площею саме 190 кв. м., міськрада відзначила, що на іншій території (яку просив позивач в оренду) розміщенні належні раді об’єкти –сквер, асфальтобетонне та плиткове покриття.
Також Євпаторійська міськрада з метою збереження та примноження зелених насаджень міста, у зв’язку з необхідністю проведення повної інвентаризації міських зелених зон рішенням від 01.02.2005 р. №4-27/12 призупинила надання земельних ділянок у межах парків, скверів та бульварів міста.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01-14.02.2006 року у справі була призначена судова експертиза, в якій на вирішення експертам поставлено питання щодо визначення розміру ділянки, необхідної для експлуатації належного позивачеві об’єкта нерухомості. Згідно з висновком експерта Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.04.2006 року у даній справі розмір земельної ділянки, необхідної для експлуатації та реконструкції вказаного об’єкта становить 958 кв. м.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.
Проте, відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз’яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення”, з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Прийняті у справі рішення не відповідають наведеним вимогам з наступних підстав.
При розгляді цього спору суди попередніх інстанцій не з’ясували всебічно і повно всі обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, який виник між сторонами у справі, а також не надали повну оцінку доказам, що містяться у матеріалах справи, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача і заперечення відповідача.
Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” до компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
За приписами статті 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто укладенню договору оренди передує прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення.
За правилами статті 16 Закону України “Про оренду землі”, якою встановлено порядок укладення договору оренди землі, договір оренди укладається лише у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду.
Норми наведеного законодавства залишились поза увагою судів попередніх інстанцій під час розгляду справи. Поза увагою судів залишилась і та обставина, що позивачем не заявлялися вимоги про визнання недійсними (незаконними) вищеназваних рішень Євпаторійської міськради №4-36/114 від 22.12.2005 року та №5-2/231 від 31.05 2006 року, якими позивачеві відмовлено у затвердженні технічної документації про надання 1120,09 кв. м. та надана в оренду земельна ділянка в розмірі 190 м. кв. Відповідно Євпаторійська міськрада не мала можливості відповідно мотивувати законність та обґрунтованість своїх рішень, які залишаються чинними до цього часу.
Оскільки в силу вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції –скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 1115 , 1117 , 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Євпаторійської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06-07.07.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.09.2006р. у справі №2-2/1036-2006 скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий суддя | Кравчук Г.А. |
Суддя | Мачульський Г.М. |
Суддя | Шаргало В.І. |