ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський експериментально-дослідний завод зварювальних матеріалів” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про встановлення земельного сервітуту.

Ухвалою від 02.02.2006 року (суддя Жукова Л.В.) господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі №12/20, прийнявши позовну заяву до розгляду.

Ухвалою  від 20.07.2006 року господарський суд  за клопотанням позивача залучив до участі у справі в якості другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) “Ареал”.

Доповідач: Шаргало В.І.

Не погоджуючись  з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2006 року, ТОВ “Ареал” звернулося до суду  апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій  просило зазначену ухвалу скасувати.

Дніпропетровський  апеляційний господарський суд ухвалою від 11.09.2006 року відмовив в прийнятті вказаної апеляційної скарги, повернувши її скаржнику - ТОВ “Ареал”.

Не погоджуючись з зазначеними судовими актами, ТОВ “Ареал” звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 55, 124, 129 Конституції України, просить їх скасувати, а провадження у справі припинити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права,  судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма кореспондується з приписами статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якими учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

А відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення регламентується положеннями процесуального закону, зокрема Господарського процесуального кодексу України, який містить імперативні норми щодо випадків, в яких учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення (ухвали).

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках передбачених цим Кодексом.

При винесенні оскаржуваних ухвал господарські суди  керувалися приписами ст.ст. 24, 64  Господарського процесуального кодексу України, якими не передбачена можливість оскарження таких ухвал.

З огляду на викладене, апеляційна інстанція правомірно не прийняла до розгляду апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду, яку  відповідно до Господарського процесуального кодексу України не може бути оскаржено.

Відповідно до ст.11113  Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках передбачених цим Кодексом. Оскільки ст. 64 Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості оскарження ухвали про порушення провадження у справі, скарга в частині оскарження ухвали суду першої інстанції від 02.02.2006 р. не підлягає розгляду судом касаційної інстанції.

       Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ареал” залишити без задоволення

Ухвалу Дніпропетровського  апеляційного господарського суду від 11.09.2006р. у справі №12/20  залишити без змін.