ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 4/297-ПН-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Кравчука Г.А. - головуючого, |
суддів: | Мачульського Г.М., |
Шаргала В.І. |
за участю представників сторін: |
позивача | Обуховської Н.С. дов. б/н від 17.11.2006 р. Ярошенко Ю.Б. дов. б/н від 17.11.2006 р. |
відповідачів | 1. не з’явився 2. Могилевського В.Ю. дов. №39 від 14.11.2006 р. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2006р. |
у справі | №4/297-ПН-05 господарського суду Херсонської області |
за позовом | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро” |
до | 1. Відкритого акціонерного товариства “Херсонські комбайни” 2. Відкритого акціонерного товариства “Лізингова компанія “Украгромашінвест” |
про | стягнення суми |
В С Т А Н О В И В:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (надалі СТОВ) “Дніпро” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) “Херсонські комбайни” та Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) “Лізингова компанія “Украгромашінвест” про спонукання відповідачів до вчинення дій і стягнення з другого відповідача 194 262,60 грн. збитків. Позовні вимоги мотивувало тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 14.07.2003 року у справі №1/260пс розірваний договір лізингу №136-Л від 12.12.01 р., укладений між позивачем та другим відповідачем, відповідно до якого СТОВ “Дніпро” був отриманий від ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест”
Доповідач: Шаргало В.І.
комбайн на умовах лізингу, оскільки використання за призначенням цього комбайна неможливе. У зв’язку з непридатністю останнього до експлуатації позивачем понесені збитки у вказаному розмірі у вигляді внесення лізингових платежів, які він просить стягнути з ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” як лізингодавця, зобов’язавши відповідачів прийняти від нього несправний комбайн.
Справа судами розглядалася неодноразово. Останнім рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Янковська І.Є.) від 29.06.2006 року позовні вимоги задоволено, з ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” на користь СТОВ “Дніпро” стягнуто 194 264,60 грн. основного боргу та судові витрати, зобов’язано ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” прийняти від позивача зернозбиральний комбайн “Славутич” КЗС-9-1, заводський номер 83, 1999 року випуску .
За апеляційною скаргою “Лізингова компанія “Украгромашінвест” зазначене судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2006 р. (судді: Коробка Н.Д., Мірошниченко М.В., Юхименко О.В.) скасоване, в позові відмовлено з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.
Не погоджуючись з названою постановою апеляційної інстанції, СТОВ “Дніпро” звернулось до вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права щодо застосування строків позовної давності просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача 2, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2001 року між ВАТ “Лізингова компанія “Украгромашінвест” (Лізингодавець) та СТОВ “Дніпро” (Лізингоотримувач) укладений договір про умови фінансового лізингу сільськогосподарської техніки №136 –Л, відповідно до пункту 1 якого Лізингодавець передає в платне користування на умовах фінансового лізингу майно - сільгосптехніку (зернозбиральний комбайн “Славутич КЗС –9-1), якість якої відповідає сертифікату заводу-виробника, стандартам та технічним умовам. Лізингоотримувач зобов’язувався згідно з договором прийняти це майно та відповідно з узгодженим сторонами графіком здійснювати лізингові платежі. Зазначений договір переукладений щодо прав та обов’язків КСП “Дніпро” за договором №136-Л від 01.07.1999 року з його правонаступником - СТОВ “Дніпро” . На виконання умов договору сторони, на той час лізингоотримувачем було КСП “Дніпро”, здійснили на умовах франко-склад заводу-виробника приймання-передачу комбайна, про що складений акт від 14.07.1999 року.
Проте, використання отриманої СТОВ “Дніпро” сільськогосподарської техніки виявилось неможливим через ряд конструкційних недоліків, що підтверджується матеріалами справи №1/260п. Комісією позивача комбайн був виведений з основних фондів виробничого процесу та поставлений на консервацію, що зафіксовано в акті від 18.09.2001 року. Зважаючи на зазначену обставину, СТОВ “Дніпро” лізингові платежі перерахувало лише в сумі 194 264,60 грн., припинивши їх подальше внесення у зв’язку з неможливістю експлуатації комбайна з названих причин. В подальшому, рішенням господарського суду Херсонської області від 14.07.2003 року у справі №1/260п укладений сторонами договір фінансового лізингу від 12.12.2001 року був розірваний.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень чинного з 01.01.2004 року Цивільного кодексу України правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України, ст. 71 ЦК Української РСР).
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому перебіг строку позовної давності починається з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст.261 Кодексу).
За правилами статті 267 названого Кодексу наслідком спливу строку позовної давності у разі наявності відповідної заяви зацікавленої сторони є відмова у позові. Аналогічні положення містить і стаття 80 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як встановлено апеляційним господарським судом, позивач про порушення свого права дізнався 18.09.2001 року (акт СТОВ “Дніпро” про тимчасове виведення основних фондів з виробничого процесу та їх консервації від вказаної дати), з відповідним позовом звернувся до суду лише 08.09.2005 року, тобто поза межами встановленого законом строку позовної давності. Разом з тим, під час розгляду справи відповідач наполягав на застосуванні терміну позовної давності.
В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Тому доводи касаційної скарги про неправильне визначення судом апеляційної інстанції початку перебігу строку позовної давності не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2006р. у справі №4/297-ПН-05 залишити без змін.
Головуючий суддя | Кравчук Г.А. |
Суддя | Мачульський Г.М. |
Суддя | Шаргало В.І. |