ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

01 листопада 2006 р.

№ 5/42

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

                                                       Перепічая В.С.  (головуючого),

                                                     Вовка І.В.,

                                                  Гончарука П. А.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року у справі  №5/42 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Харківгаз” до Дочірнього підприємства “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України”  про стягнення заборгованості,  

                                      У С Т А Н О В И В:

Улистопаді  2005 року позивач звернувся до господарського суду  м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 1 203 203, 76 грн. основного боргу, 15 044, 86 грн. пені та 2 373, 44 грн. -3% річних у зв’язку  з неналежним   виконанням  останнім зобов’язання за  договором  на транспортування природного газу №16/04-337/1023 від 01.10.2004 року з оплати наданих послуг транспортування газу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції  позивач уточнив   позовні вимоги  та просив стягнути  з відповідача заборгованість в сумі  503 203,76  грн., 3% річних у сумі 6 032,76 грн., інфляційні суми 19 867,28 грн. і пеню  в сумі 42 432,06 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.01.2006 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача                     503 203,76 грн. основного боргу, 15 044. 86  грн. пені, 2 373, 44 грн. 3% річних, а в решті позов залишено без розгляду.

Доповідач –Вовк І.В.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року   зазначене рішення  суду  першої інстанції залишено без змін.

У касаційній  скарзі  відповідач вважає, що  судом  порушено  норми матеріального  та процесуального права, і тому просить прийняті ним судові рішення скасувати та припинити  провадження в справі.

У відзиві на касаційну скаргу  позивач вважає, що оскаржені судові рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи  і  прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2004 року між сторонами було укладено договір на транспортування  природного газу №16/04-337,  за умовами якого  позивач (виконавець) зобов’язується  надати відповідачу (замовнику) послуги  з транспортування природного газу, що передається  відповідачем підприємствам згідно з укладеними  договорами, а відповідач - оплатити послуги  позивача за договором.

П.2.1 договору  передбачено, що  позивач  протягом  жовтня 2004 року-вересня 2005 року  здійснює  транспортування газу відповідача до  підприємств в обсязі 193 200 тис.  м. куб.

За п 5.1 договору тариф на послуги з транспортування газу  визначений у розмірі 40, 90 грн., разом з ПДВ  8,18 грн.  за 1 000 куб. м. про транспортованого газу.

Згідно п.п.6.2,6.3  договору оплата послуг з транспортування газу здійснюється  відповідачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, по мірі їх  надходження від споживачів теплової енергії на розподільчий  рахунок відповідно  до затвердженого  алгоритму. Різниця  між вартістю послуг з транспортування та коштів перерахованих замовником підтверджується  відповідними актами в період з 10 по 25 число місяця, наступного за місяцем постачання газу та оплачується відповідачем згідно із графіком підписаним уповноваженими  представниками сторін; остаточні розрахунки за послуги з транспортування газу, що були  надані згідно з даним договором, здійснюються  відповідачем до 01.10.2005 року.

Відповідно до п. 7.2 договору  в разі не оплати або несвоєчасної оплати за надані послуги з транспортування газу у строки, зазначені у п.6.3 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми  заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних  за весь час прострочення, пеню  в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, але не більше встановленої подвійної облікової ставки НБУ , за кожний день прострочення платежу.

Ст.ст.525, 526 ЦК України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання за спірним договором з надання відповідачу послуг  з транспортування природного газу, а відповідач взяті на себе зобов’язання за спірним договором з оплати цих послуг виконав неналежним чином  і має заборгованість перед позивачем у розмірі                   503 203, 76  грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав  для стягнення  заборгованості в сумі                       503 203, 76  грн., пені в сумі 15 044,86  грн. та 2 373,44 грн.3% річних  й обґрунтовано  задовольнив позов в цій частині.

Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки суду відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги, та обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без змін. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду.

За таких обставин, прийнята постанова апеляційного суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року –без змін.

Головуючий                                                                       В.Перепічай  

Судді                                                                                    І. Вовк

                                                                                                          

                                                                                П. Гончарук