АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА
Справа № 22-ц/796/3536/13 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Т.М.
Доповідач: Гаврилова М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2013 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Гаврилової М.В.
суддів Пікуль А.А.
Невідомої Т.О.
при секретарі Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міжгалузевої академії управління, третя особа: Ткаченко Володимир Володимирович про визнання звільнення незаконним та внесення відповідного запису до трудової книжки,
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Міжгалузевої академії управління про визнання звільнення незаконним та внесення відповідного запису до трудової книжки.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначала, що 22.12.2011 року вона подала заяву на ім'я ректора інститут Олійника О.Б. про увільнення від виконання обов'язків декану факультету менеджменту і завідувача кафедри менеджменту та переведення на посаду професора кафедри менеджменту на повну ставку. Наказом № 88-К від 27.12.2011 р. вона була звільнена з 29.12.2011 р. з посади в.о. декана факультету менеджменту та з посади професора Кафедри менеджменту за суміщенням за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Вважає таке звільнення незаконним, оскільки заву про звільнення за власним бажанням не подавала. Вона, продовжуючи виконувати свої трудові обов'язки, неодноразово зверталася до ректора інституту з проханням виправити здійснену помилку. Проте, голова комісії з припинення юридичної особи Ткаченко В.В., який виконував обов'язки ректора, не скасувавши наказ про звільнення позивача, видав наказ № 3-к від 10.01.2012 р. про призначення її з 10.01.2012 р. по 30.06.2012 р. в.о. декана факультету менеджменту, а також за суміщенням професором кафедри менеджменту з оплатою 0,5 ставки. Зазначала, що з червня 2006 р. їй була призначена пенсія як науково-педагогічному працівникові, проте у зв'язку зі звільненням вона може втратити право на отримання відповідної пенсії. Просила поновити строк звернення з даним позовом, визнати її звільнення за наказом № 88-к від 27.12.2011 року незаконним та зобов'язати Міжгалузеву академію управління внести відповідний запис до її трудової книжки.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, оскільки, на її думку, суд не з'ясував обставин прийняття ректором академії рішення про звільнення ОСОБА_3 без належних законних підстав, видавши наказ про звільнення позивача за власним бажанням, в той час, як вона такої заяви не подавала. Також зазначає, що суд першої інстанції невірно визначив, що позивач звернулася з вимогою про поновлення її на роботі, натомість позивач таких вимог не заявляла, оскільки продовжує працювати в МАУ.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, та просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Представник відповідача Тимунь М.В. в судовому засіданні апеяційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні переконливі докази для поновлення ОСОБА_3 пропущеного строку звернення до суду, тому відмовив в позові у зв'язку з пропуском без поважних причин строку на звернення до суду з позовом.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 62-к від 31.08.2011 року по Міжгалузевому інституту управління ОСОБА_3 призначено на посаду професора кафедри менеджменту факультету менеджменту з 02.09.2011 року по 30.06.2012 року (а.с. 3).
Наказом № 71-к від 30.09.2011 року ОСОБА_3 призначено на посаду в.о. декана факультету менеджменту в порядку переведення з посади професора кафедри менеджменту факультету менеджменту з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року. Цим же наказом позивача призначено на посаду професора кафедри менеджменту факультету менеджменту за суміщенням з оплатою 0,5 ставки та покладено на неї, як професора кафедри менеджменту факультету менеджменту виконання обов'язків завідувача кафедри менеджменту (без оплати) з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року (а.с. 4).
22.12.2011 року ОСОБА_3 подала на ім'я ректора Міжгалузевого інституту управління заяву про увільнення її від обов'язків в.о. декана факультету менеджменту та завідувача кафедри менеджменту та переведення на посаду професора кафедри менеджменту з 01.01.2012 року. На даній заяві міститься резолюція «До наказу на звільнення» (а.с. 5).
Наказом № 88-к від 27.12.2011 року ОСОБА_3 звільнено з посади в.о. декана факультету менеджменту та з посади професора кафедри менеджменту за суміщенням з 29.12.2011 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). Підставою такого звільнення зазначена заява ОСОБА_3 від 22.12.2011 року (а.с. 6).
На підставі наказу № 88-к від 27.12.2011 року в трудовій книжці ОСОБА_3 зроблено відповідний запис (а.с. 9-13).
Наказом № 3-к від 10.01.2012 року по Міжгалузевому інститут управління ОСОБА_3 призначено на посаду в.о. декана факультету менеджменту з 10.01.2012 року по 30.06.2012 року та на посаду професора кафедри менеджменту факультету менеджменту за суміщенням з оплатою 0.5 ставки з 10.01.2012 року по 30.06.2012 року (а.с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КзПП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Таким чином, звільнення за ст.38 КзПП України може бути визнане правильним, якщо воно відповідає волевиявленню працівника і проведене в останній день строку попередження.
Згідно матеріалів справи позивач не писала заяву про звільнення її за власним бажанням згідно ст. 38 КзПП України, а з тексту заяви вбачається, що її волевиявлення було направлене на переведення на посаду професора кафедри менеджменту, з увільненням її від обовязків в.о. декана факультету менеджменту та завідуючої кафедри менеджменту.
Таким чином, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідач припустився грубого порушення норм трудового законодавства при звільненні позивача, тому наказ про її звільнення є незаконним.
Стосовно строків звернення до суду з даним позовом, колегія суддів важає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6 листопада 1992 року: встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
Крім цього, судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте, оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.
Судом першої інстанції не встановлені фактичні обставини справи, не визначені права та обов'язки сторін, а в рішенні йдеться лише про причини пропуску строку звернення до суду, що є порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду.
В якості підстав для поновлення пропущеного строку для звернення до суду з даним позовом ОСОБА_3 зазначає те, що вважаючи своє звільнення незаконним, продовжуючи виконувати свої трудові обов'язки, вона неодноразово зверталася до керівництва інституту, а після його реорганізації - до керівництва Міжгалузевої академії управління, які обіцяли виправити допущену помилку, але так цього і не зробили. Для з'ясування наслідків перерви у зв'язку із звільненням, 10.01.2012 року нею було направлено заяву до Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з проханням роз'яснення порядку призначення пенсії науковим працівникам. Відповідь з УПФУ вона отримала лише 24.10.2012 року та з неї дізналася, що через незаконне звільнення та повторне прийняття на роботу вона втрачає право на отримання пенсії як науково-педагогічний працівник. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачка в цей період також зверталася до суду з позовом до Міжгалузевої академії управління за захистом свого права про оформлення трудових відносин шляхом укладення контракту.
Колегія суддів вважає вказані позивачем підстави для поновлення строку поважними.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И ЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати наказ № 88-к від 27 грудня 2011 року «Про звільнення ОСОБА_3» незаконним.
Зобов'язати Міжгалузеву академію управління внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_3 протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: М.В. Гаврилова
Судді: А.А. Пікуль
Т.О.Невідома