СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
05 липня 2006 року |
Справа № 2-30/5973-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1);
відповідача: Карбівничі Ірини Анатоліївни (довіреність № 1166 від 06.07.05);
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 17.04.2006 у справі № 2-30/5973-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Феодосійського казенного оптичного заводу (вул. Московська, 11,Феодосія,98100); (м. Феодосія, вул. Чкалова, 86)
про стягнення 6440,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2006 у справі № 2-30/5973-2006 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Феодосійського казенного оптичного заводу про стягнення 6440,00 задоволено частково.
Стягнуто з Феодосійського казенного оптичного заводу на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 6440,00 грн. заборгованості, 64,40 грн. державного мита, 71,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У частині стягнення індексу інфляції у сумі 2588,88 грн. позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що оскільки факт поставки картоплі підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, то, таким чином, є обґрунтовані підстави для стягнення з Феодосійського казенного оптичного заводу суми вартості поставленого товару.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, місцевий суд дійшов висновку про те, що позивач поставив товар відповідачеві не на підставі договору, а по видатковим накладним, якими не передбачено стягнення пені за невиконання чи несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Крім того, господарський суд залишив позов без розгляду в частині стягнення індексу інфляції з підстави відсутності обґрунтованого розрахунку індексу інфляції.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 суддів Гонтаря В.І. та Горошко Н.П. замінено на суддів Щепанську О.А. та Прокопанич Г.К.
14 червня 2006 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 28 червня 2006 року.
За клопотанням сторін, судочинство здійснювалося російською мовою.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Феодосійський казенний оптичний завод звернувся до суб'єкта підприємницької діяльності Пасєчніка Сергія Васильовича з листом НОМЕР_2 (а.с. 7) з проханням відпустити 10 тонн картоплі в рахунок взаєморозрахунків на умовах договору надання послуг транспортом.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 по накладній НОМЕР_3 відпустив відповідачу 4000,00 кг. картоплі за ціною 0,80 грн. за кілограм на суму 3200,00 грн. та по накладній НОМЕР_4 4050,00 кг. картоплі за ціною 0,80 грн. за кілограм на суму 3240,00 грн. (а.с. 25-26), усього на суму 6440,00 грн.
Товар був одержаний ОСОБА_2 за довіреністю НОМЕР_5 (а.с. 23), що також не заперечується відповідачем у відзиві та у судових засіданнях.
25 жовтня 2002 року позивач виставив відповідачеві рахунок НОМЕР_6 на оплату 6440,00 грн. (а.с. 24).
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із договорів, а також дій осіб.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач до теперішнього часу одержаний по накладним товар не сплатив, у зв'язку з чим склалася заборгованість у сумі 6440,00 грн., яка підтверджується матеріалами справи, визнана відповідачем (а.с. 45, 61-62) та підлягає стягненню.
Судова колегія також погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкції у вигляді пені.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Так, господарський суд вірно послався на норми статті 547 Цивільного кодексу України, згідно з якими виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмової формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплатою неустойки.
Оскільки позивач поставив товар відповідачеві не на підставі договору, а по видатковим накладним, що не заперечує жодна із сторін, якими не передбачено стягнення пені за невиконання чи несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то не має і підстав для застосування будь-якої неустойки.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення індексу інфляції, апеляційна інстанція вважає необхідним пояснити наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у сумі 2588,88грн.
Ухвалами від 20.03.2006 та 07.04.2006 (а.с. 38-39, 59-60), господарський суд зобов'язав позивача надати суду обґрунтований розрахунок індексу інфляції, однак, апеляційна інстанція не може погодитися з правомірністю цих вимог суду першої інстанції. Так, матеріали справи містять довідку з зазначенням суми індексу інфляції (а.с. 44), яка надана суду суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. Ця довідка видана Державним комітетом статистики України, а саме відділом статистики у місті Феодосії, та має підпис начальника з відтиском печатки цього відділу. В довідці зазначена загальна сума боргу до якої повинен застосовуватися індекс інфляції. Також, в довідці вказаний строк, в період якого діяв відповідний індекс, а саме 2002 рік з конкретним зазначенням місяців по порядку та коефіцієнт індексу інфляції. Крім того, апеляційна інстанція, перевіривши самостійно розрахунок індексу інфляції згідно з листом Верховного суду України НОМЕР_7 „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, вважає його вірним та відповідаючим чинному законодавству (3200,00 грн. х 1,402 = 4486,40 грн., де 3200,00 грн. - сума боргу, 1,402 -коефіцієнт за термін з 25.10.2002 по 01.03.2006; 3240,00 грн. х 1,402 = 4542,48 грн., де 3240,00 грн. -сума боргу, 1,402 -коефіцієнт за термін з 25.10.2002 по 01.03.2006; всього: 4486,40 грн. + 4542,48 грн. = 9028,88 грн.; 9028,88 грн. -6440,00 грн. = 2588,88 грн.). Таким чином, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з урахуванням всіх обставин справи та вірним застосуванням норм матеріального права, однак з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з тим підлягає зміні.
Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2006 у справі № 2-30/5973-2006 змінити.
3. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції:
„2) Стягнути з Феодосійського казенного оптичного заводу, м. Феодосія, вул. Чкалова, 86 (р/р 26007301350261 від. ПІБ м. Феодосії, МФО 324388, ЗКПО 14310649) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_8 у Феодосійському відділенні Ощадбанку 4550, МФО 384049, ІЇН НОМЕР_9) 6440,00 грн. заборгованості, 2588,88 грн. індексу інфляції, 64,40 грн. державного мита, 71,30 грн. витрат на інформаційно0технічне забезпечення судового процесу.”
4. В інший частині рішення залишити без змін.
5. Господарському суду Автономної республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Г.К. Прокопанич
О.А. Щепанська