П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 квітня 2013 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І.,Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., -
за участі: міського голови Хмельницької міської ради - Мельника Сергія Івановича, представника Хмельницької міської ради - Демчук Лілії Григорівни,
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_9 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов'язання забезпечити житлом,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2012 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов'язання позачергово забезпечити її із сім'єю в складі чотирьох чоловік благоустроєною квартирою в м. Хмельницькому в межах норми житлової площі, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.
Зазначала, що згідно з Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2763-VI її обрано на посаду судді апеляційного суду Хмельницької області безстроково. У зв'язку з обранням на вказану посаду вона (ОСОБА_9) переїхала з м. Ізяслава до м. Хмельницького.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24 лютого 2011 року № 188 ОСОБА_9 разом із сім'єю в складі чотирьох чоловік прийнято на квартирний облік при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради та включено до окремого списку позачергового надання житлової площі на підставі ст. 46 Житлового кодексу Української РСР як особу, обрану на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість.
Посилалася на те, що надання судді та членам його сім'ї благоустроєного житла є однією з обов'язкових складових гарантій незалежності суддів, встановлених Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно до вимог ст. 15 Житлового кодексу Української РСР, ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ОСОБА_9 просила позов задовольнити.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2012 року позов задоволено. Зобов'язано виконавчий комітет Хмельницької міської ради надати ОСОБА_9 із сім'єю в складі чотирьох чоловік благоустроєну квартиру в м. Хмельницькому в межах норми житлової площі, що відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2012 року скасовано рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року відмовлено ОСОБА_9 у відкритті касаційного провадження в указаній справі.
У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування положень ст. 46 Житлового кодексу Української РСР, ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2013 року вказану справу допущено до провадження Верховного Суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши доводи, наведені в заяві, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Судом установлено, що згідно з Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2763-VI ОСОБА_9 обрано на посаду судді апеляційного суду Хмельницької області безстроково.
Наказом голови апеляційного суду Хмельницької області від 5 січня 2011 року № 9/05-03 ОСОБА_9 зараховано до штату апеляційного суду з 5 січня 2011 року.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24 лютого 2011 року № 188 ОСОБА_9 прийнята на квартирний облік при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради та включена до окремого списку позачергового надання житлової площі на підставі ст. 46 Житлового кодексу Української РСР як особа, обрана на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість.
Згідно з довідкою відділу обліку та розподілу житлової площі виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 11 травня 2012 року ОСОБА_9 перебуває на квартирному обліку за місцем проживання за № 740 у окремому списку осіб, які мають право на позачергове одержання житла.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції у справі, яка переглядається, виходив із того, що відповідно до вимог cт. 126 Конституції України, ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 15, 31, 46 Житлового кодексу Української PCP ОСОБА_9 має право на забезпечення благоустроєним житлом позачергово й обов'язок забезпечити її житлом покладено на відповідача.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивача включено до списку осіб, які мають право на позачергове отримання житла, як особу, обрану на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, а тому порушення її прав, передбачених ст. 46 Житлового кодексу Української PCP, не встановлено.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження в указаній справі, суд касаційної інстанції виходив із того, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Разом із тим у наданих заявником для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня та 5 грудня 2012 року у справах про зобов'язання надати житло суддям апеляційного суду Хмельницької області суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що згідно з положеннями ст. 132 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ст. 46 Житлового кодексу Української PCP суддя, у тому числі апеляційного суду, після призначення на посаду має право на забезпечення благоустроєним житлом позачергово. Оскільки відповідно до ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належить облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності, обов'язок забезпечити житлом суддів, які потребують поліпшення житлових умов, також покладено на виконавчі органи міських рад.
Наведене свідчить про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права - ст. 46 Житлового кодексу Української PCP та ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Чинним законодавством України, а саме - ст. 43 Житлового кодексу Української PCP визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Також встановлені випадки надання жилих приміщень поза чергою. Статтею 46 Житлового кодексу Української PCP визначено перелік осіб, яким жилі приміщення можуть бути надані поза чергою, до таких віднесено осіб, обраних на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_9, як особа, обрана на виборну посаду, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, включена до списку громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень на підставі ст. 46 Житлового кодексу Української РСР, за № 740. Проте черга на одержання нею (ОСОБА_9) житла не настала. Порушення прав позивача, як особи, яка має право на одержання житла поза чергою, відсутні.
Частиною першою статті 46 Житлового кодексу Української PCP передбачено надання жилого приміщення поза чергою інвалідам Великої Вітчизняної війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них інвалідам першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права інвалідів Великої Вітчизняної війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Житлового кодексу Української PCP поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством.
Зокрема, відповідно до ст. 9 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" місцеві органи влади і самоврядування протягом місяця з дня звернення повертають громадянинові, який втратив право користування жилим приміщенням внаслідок незаконного засудження, жиле приміщення, яке він займав раніше, а якщо воно не збереглося в натурі, протягом шести місяців з дня звернення громадянина позачергово надають йому в тому ж населеному пункті рівноцінне впорядковане жиле приміщення з урахуванням складу сім'ї та діючих норм жилої площі.
Крім того, п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та віднесені до категорії 1, держава гарантує позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені у цій правовій нормі, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання відповідної заяви.
Таким чином, є правильними висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про те, що чинним законодавством не встановлено строк, у який особи, обрані на виборну посаду, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, повинні бути забезпечені житлом переважно перед іншими громадянами, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень на підставі ст. 46 Житлового кодексу Української РСР.
З огляду на викладене Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, яка переглядається, правильно застосував норми матеріального права, тому передбачені п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави для перегляду судового рішення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись ст.ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2012 року відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: Л.І. Григор'єва В.В. Онопенко
В.І. Гуменюк Я.М. Романюк
Н.П. Лященко Ю.Л. Сенін
Л.І. Охрімчук