Справа № 22-ц- 5683/ 2006 р. Головуючий 1 інст. Руднева О.О.
Категорія: визнання угоди не дійсною Доповідач Кіпенко І.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2006 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Коростійової В.І.,
суддів -КіпенкоІ.С, ХорошевськогоО.М.,
при секретарі - Полубан СМ.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня
2006р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства «Декоративні культури», третя особа ТОВ фірма «Агротех» про визнання угоди не дійсною.
встановила:
8 серпні 2005р. ОСОБА_1.. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ПП
«Декоративні культури». Просила визнати недійсним договір безоплатного користування майном, що розташоване в АДРЕСА_1, укладеного між громадянином ОСОБА_2 та приватним підприємством «Декоративні культури» З квітня 2002р. В подальшому ОСОБА_1.. уточнювала позовні вимоги, та змінила підстави позовних вимог. Просила про визнання недійсним зазначеного договору від 3.04.2002р. безоплатного користування майном на підставі ч.1 ст. 48 ЦК України (1963р.) як не відповідаючого вимогам закону. В обґрунтування позову вказувала, що придбання суб'єктом господарювання, майнового права користування безоплатно, протирічить положенням ст. 25 ГК України і Закону України «про захист економічної конкуренції», та Парижській конвенції «Про охорону промислової власності» (20.03.1883р) яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України.
Представник відповідачів та третьої особи проти позову заперечувала.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2006р. в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1.. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова оскаржила в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, та постановити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін по справі, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що 3 квітня 2002 р. між громадянином ОСОБА_2. та ПП «Декоративні культури» в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 ПП ОСОБА_2. був укладений договір безоплатного користування майном, що розташоване в АДРЕСА_1.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень до цього Кодексу, зазначений Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. П. 9 цих положень вказує на те, що до договорів, які були укладені до 1.01.2004 р. і продовжують діяти після набрання чинності ЦК, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладання.
Відповідно до ст.З ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.З ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Громадянка ОСОБА_1., не є стороною в оспорюваному договорі від 3 квітня 2002р. і будь які її права, свободи чи інтереси зазначеним договором не порушено.
Доводи апеляційної скарги, що до порушення майнових прав позивачки, з посиланням на те, що за договором про наміри між нею та ОСОБА_2., від 1.08.2002р., вона придбала право на безоплатне користування спірним майном, але не могла ним користуватись, оскільки за оспорюваним договором від 3 квітня 2002р. спірне майно було передане в безоплатне користування ПП «Декоративні культури»,- безпідставні. Відповідно до ксерокопії зазначеного договору про наміри (а.с.5) від 1.08.2002р., не йдеться про безоплатне користування спірним майном. Більш того, в той же день 1.08.2002р., ОСОБА_1. діючи від імені ТОВ ПП «Харківполімернитка», підписала договір оренди та акт прийому передачі спірного майна між двома юридичними особами від ПП «Декоративні культури» в оренду ТОВ ПП «Харківполімернитка».
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, районний суд правомірно виходив з того, що позивачка не надала суду доказів того, що оспорюваним договором від 3.04.2002р. між громадянином ОСОБА_2. та ПП «Декоративні культури» порушено права позивачки.
Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав прийти до висновку про неправильність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що привели, або могли привести до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК Україна, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2006р. залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді