АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
Справа № 22-ц/796/3631/2013 року Головуючий у 1-й інстанції: Каліушко Ф.А.
Доповідач:Чобіток А.О.
Ухвала
Іменем України
11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - судді Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т. І.
при секретарі - Бабіч К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" про визнання кредитного договору недійсним,-
в с т а н о в и л а:
У лютому 2012 року ПАТ "Банк Форум" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 263 273,94 грн., з яких 1 065 142,38 грн. - сума заборгованості по кредиту, 198 131,56 грн. - пеня за порушення зобов'язань за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до умов кредитного договору №0014/08/00-I від 18.04.2008 року укладеного між позивачем та відповідачем, позивач надає відповідачеві грошові кошти в сумі 135 000 доларів США строком користування до 17.04.2018 року, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 12 % річних та платежі за даним кредитом.
У зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань по кредитному договору, у зв'язку з чим виникла зазначена заборгованість яку ПАТ "Банк Форум" просив стягнути на його користь.
Під час судового розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов в якому просив визнати зазначений кредитний договір недійсним, посилаючись на порушення ПАТ "Банк Форум" вимог чинного законодавства.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" задоволено в повному обсязі, в задоволені зустрічного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені первинного позову відмовити, зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним задовольнити в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з"явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 18.04.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №0014/08/00-I, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 135 000 доларів США строком користування до 17.04.2018 року, а відповідач взяв на себе зобов"язання повернути наданий кредит, сплатити відсотки у розмірі 12 % річних та платежі за даним кредитом.
Взяті на себе зобов"язання банк виконав в повному обсязі, проте відповідач від виконання умов договору ухиляється, в зв"язку з чим виникла заборгованість.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Банк Форум" суд встановив та виходив з того, що отримавши кошти в сумі відповідно до умов договору, відповідач свої зобов"язання за ним належним чином не виконує, щомісячні платежі не здійснює , тобто відмовився від виконання взятого на себе зобов"язання , що призвело до порушення останнім умов договору, а тому у банку виникло право вимоги до відповідача. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2, суд вказав на їх безпідставність та невідповідність вимогам закону.
Такі висновки суду є законними та обґрунтованими, відповідними обставинам справи та вимогам закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позичальнику чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюти при здійсненні платежів за спірним договором споживчого кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь банку шляхом внесення доларів США в касу банку, висновків суду не спростовують з наступних підстав.
Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету про валютне регулювання, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, якому на здійснення таких операцій Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями .
На момент укладення спірного договору позивач мав відповідну ліцензію та письмовий дозвіл ( а.с.78, 79, 80).
Тобто, в даній справі надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом, не потребували наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
Не заслуговує на увагу і посилання відповідача на неправомірність дій банку по односторонній зміні відсотків, оскільки вказана обставина ретельно перевірена судом першої інстанції та їй надана належна правова оцінка з дотриманням принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 заперечує дійсність укладеного договору з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства , оскільки умови кредитного договору є несправедливими, однак зазначені доводи висновків суду не спростовують та на увагу не заслуговують, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином у разі, коли воля суб"єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню правочин визнається недійсним.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається з оспорюваного договору кредиту, а саме - розділу "Інші умови", ОСОБА_3 засвідчив ту обставину, що при підписанні договору сторони узгодили усі його істотні умови.
Будь-яких доказів відповідно до вимог ст..ст. 57-60 ЦПК України на спростування наведеного відповідачем не надано.
Підвищення курсу іноземної валюти та в зв"язку з цим зміни фінансового становища щодо виконання боргових зобов"язань за кредитним договором, як про це зазначає в апеляційній скарзі відповідач, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним .
Також не заслуговує на увагу і посилання на те, що банк був зобов"язаний отримати письмову згоду його дружини, оскільки на момент укладення договору він проживав однією сім"єю з ОСОБА_4, і шлюб з якою був зареєстрований 27.12.2008 року, так як оспорюваний договір не породжує обов"язків для другого із подружжя.
За вказаних обставин колегія суддів вважає,що укладаючи вищезазначену угоду, сторони діяли вільно у виборі контрагента та визначенні умов цієї угоди відповідно до вимог чинного законодавства і підстави визнавати її недійсною за вказаними вимогами відповідача відсутні.
Крім того слід зазначити, що колегія суддів процесуальних порушень, які б призвели до неправильного вирішення справи не виявила, а тому посилання ОСОБА_2 на їх існування є надуманими.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення постановленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -