Справа № 369/1100/13-ц Головуючий у І інстанції Ковальчук Л.М.

Провадження № 22-ц/780/2586/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.

Категорія 47 25.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Лавреновій А.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом у відповідності до норм ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України та просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки щомісячно на утримання сина.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17.10.2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, після чого відповідачка змінила своє прізвище на ОСОБА_2. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1

Пізніше, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.08.2011 року шлюб між ними було розірвано, прізвище «ОСОБА_3» після розірвання шлюбу відповідачкою змінено на «ОСОБА_3».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 04.07.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 щомісячні аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття та щомісячні аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 600 грн. до досягнення сином трьохрічного віку, починаючи з 03.06.2011 року.

За час належного виконання вищевказаного рішення суду платником аліментів ОСОБА_2 в його сімейному стані сталися зміни.

05.07.2012 року між ним та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, в якому народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Оскільки на даний час значно змінились обставини, які були підставою для раніше визначеного розміру аліментів, так як на утриманні позивача є дружина ОСОБА_6, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3 років, неповнолітня дитина ОСОБА_4, який народився після постановлення рішення про стягнення аліментів на утримання першого сина ОСОБА_7, тому відповідно до вимог чинного законодавства він повинен утримувати вищевказаних осіб, а також йому необхідні кошти для сплати комунальних послуг, квартплати та власного утримання.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2013 року та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір аліментів на утримання сина з 1/4 до 1/8 частини всіх видів заробітку, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісяця до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення зміні з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Києво-Святошинського райсуду від 25.08.2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зареєстрований у виконавчому комітеті Вишневої міськради Києво-Святошинського р-ну Київської обл., актовий запис № 355, після чого прізвище відповідачки «ОСОБА_2» змінено на «ОСОБА_2» (а.с.5).

Під час шлюбу народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.07.2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття та щомісячні аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 600 грн. до досягнення сином трьохрічного віку, починаючи з 03.06.2011 року (а.с.6).

05.07.2012 року ОСОБА_2 і ОСОБА_6 одружилися, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 (а.с.7), під час якого народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

Згідно довідки про доходи, виданої 24.12.2012 року Автогосподарством МВС України, ОСОБА_2 працює водієм-співробітником 3 класу і загальна сума його доходу за період з липня по грудень 2012 року за винятком аліментів становить 18 960 грн. 45 коп. та довідки № 1177, згідно виконавчого листа №2-2747 від 04.07.2011 року були виплачені аліменти на користь ОСОБА_3 з вересня по грудень 2012 року в сумі 22 345 грн. 54 коп. (а.с.9-10).

Також судом встановлено, що після ухвалення рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на першу дитину, у нього змінилося сімейне становище, а саме: народився син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, а дружина - ОСОБА_9 не працює та здійснює догляд за вказаною дитиною.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем не надано суду доказів щодо перебування на його утриманні дружини ОСОБА_9 та неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та доводи про те, що батько ОСОБА_10, який є інвалідом, перебуває на утриманні позивача не підтверджені ніякими доказами, тому визнав вказані обставини не доведеними та недостатніми для зменшення розміру аліментів.

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим та не обґрунтованим.

У відповідності до ст. 180 батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина або інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

При цьому для збільшення або зменшення розміру аліментів достатньо однієї із вказаних обставин, наприклад, зміни сімейного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, після визначення розміру аліментів на користь відповідачки за рішенням Києво-Святошинського районного суду від 04.07.2011 року сімейний стан позивача змінився, у зв'язку з народженням сина ОСОБА_11 (а.с.8), а також враховуючи те, що дружина не працює та здійснює догляд за вказаною дитиною.

Колегія суддів також враховує роз'яснення Пленуму ВСУ зазначених в п. 17 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 в якій зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, тому рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення суду про часткове задоволення позовних вимог позивача, як таких, що підтверджені належними та допустимими доказами, які не спростованні відповідачем по справі.

Тому, згідно ст. 309 ЦПК України та виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував встановлені фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов до неправильного висновку про наявність правових підстав для відмовлення в задоволенні позовних вимог, тому вважає за можливе зменшити розмір аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково. Зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 липня 2011 року по справі №2-2747/2011 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв