УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №0603/5469/12 Головуючий у 1-й інст. Щербак Д.С.

Категорія 30 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.Б., Зарицької Г.В.

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 січня 2013 року , -

встановила:

У серпні 2012 року позивач звернувся з вищевказаним позовом до відповідачів, в якому просив стягнути на його користь 69 023,69 грн. вартості відновлювального ремонту, 68 810 грн. неотриманого прибутку, 13 200 грн. збитків, моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., 400 грн. оплати за експертне дослідження, а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 09.09.2011 р. в м. Житомирі на перехресті нерівнозначних доріг з вини водія ОСОБА_3, сталася дорожньо-транспортна пригода. В результаті ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а позивач зазнав моральні переживання та хвилювання, пов'язані з пошкодження автомобіля та необхідністю докладати додаткових зусиль для забезпечення своєї родини. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_3, чия відповідальність була застрахована в ПРАТ «Міська страхова компанія» матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 січня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача ПРАТ «Міська страхова компанія» на користь позивача матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 50 000 грн. Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 46 423,69 грн., моральну шкоду у розмірі 8 000 грн. В решті позовних вимог відмовлено та вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідачем ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди за безпідставністю в повному обсязі та зменшивши розмір моральної шкоди до 1 500 грн.

Доводи апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом безпідставно було покладено на нього обов'язок щодо відшкодування вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, який визнано фізично знищеним, а відтак наявного страхового відшкодування достатньо для погашення вартості знищеного майна. Оскільки відсутні належні та допустимі докази щодо розміру неотриманого прибутку, а відтак і підстави для відшкодування будь-якої шкоди, як відсутні в рішенні і мотиви такого стягнення. Крім того, судом безпідставно не було взято до уваги його матеріальне становище, наявність кредитних зобов'язань та недоведеність розміру моральної шкоди, яку просить зменшити до 1 500 грн. на користь позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Задовольняючи частково позов щодо стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що з відповідачів на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в повному обсязі та частково неотриманий прибуток.

З даним висновком не погоджується колегія суддів, оскільки він зроблений всупереч ст.213,214 ЦПК України без дотримання судом вимог щодо повного з'ясування обставин справи, обґрунтовування рішення належними доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вимогами ч.2 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд приймає тільки ті докази, які стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як видно із матеріалів справи, зокрема постанови про притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення 09.09.2011 р. на перехресті нерівнозначних доріг по вулиці Трудовій та вулиці Волочаївській в м. Бердичеві, внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої автомобілі отримали механічні пошкодження, крім того правопорушник здійснив наїзд на паркан будинку. Вина відповідача у виникненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджена доказами по справі, зокрема копією постанови Оболонського районного суду м. Києва від 04 листопада 2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166, п. 1 ч. 1 ст. 1188 майнова шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав, а згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Доводи апелянта про те, що судом неправомірно було взято до уваги звіт про оцінку автомобіля є безпідставними, оскільки у необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК. Клопотання щодо проведення такої експертизи на підтвердження своїх заперечень відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заявлялось.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, судом враховуються обсяги механічних пошкоджень та звіт № 162 від 13.07.2012 року, які суд визнає обґрунтованими, такими що не суперечать іншим матеріалам справи, не викликають сумніву в їх правильності та вважає належними, допустимими, достовірними доказами. Згідно якого матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля НОМЕР_1 складає 48 950,06 грн. (а.с.7-25), оскільки розмір збитків, що підлягає відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі у відповідності до вимог ст. 1192 ЦК України.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в результаті ДТП відповідачем ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 була заподіяна матеріальна шкода на суму 48 950,06 грн., яка відповідно до ст.ст. 1172, 1188, 1192, 1194 ЦК України підлягає відшкодуванню на користь позивача ПРАТ «Міська страхова компанія», оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідно до полісу № АА/5530480 від 06.09.2011 року.

З матеріалів справи вбачається і цей факт не заперечувався сторонами, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює роботи по внутрішнім перевезенням пасажирів на таксі - ТЗ «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_2 на підставі ліцензійної картки НОМЕР_3, строк дії якої з 23.12.2008 року по 16.12.2013 року. Проте позивачем не надано, а судом не здобуто жодного належного та допустимого доказу на підтвердження розміру упущеної вигоди - недоотриманого прибутку. Безпідставними є посилання на довідку БОДПІ Житомирської області від 03.08.2012 року, яка містить інформацію про обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) та не містить інформації щодо розміру недотриманого прибутку (упущеної вигоди). Позивач не довів, яким чином порушено чи обмежено його право на здійснення підприємницької діяльності. А тому необґрунтованим є рішення суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди на користь позивача в розмірі 36 0000 грн. недотриманого прибутку.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Враховуючи, що відшкодуванню підлягає ринкова вартість пошкодженого автомобіля, оскільки вартість відновлюваного ремонту автомобіля, згідно звіту про оцінку автомобіля від 13.07.2012 року, перевищує його ринкову вартість, а тому, суд доповнює рішення суду першої інстанції та зобов'язує ОСОБА_2 повернути ПРАТ «Міська страхова компанія» пошкоджений автомобіль НОМЕР_1 після відшкодування останнім заподіяної шкоди.

Безпідставними є доводи відповідача в апеляційній скарзі відносно того, що суд не навів мотивів прийнятого рішення в частині відшкодування моральної шкоди.

Як зазначено в мотивувальній частині судового рішення, при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер, обсяг та глибину душевних страждань, їх негативний наслідок, в тому числі і пов'язаний з пошкодженням автомобіля, який належить позивачу на праві власності та неможливістю до цього часу його використовувати, як засіб пересування та отримання доходу для забезпечення потреб молодої родини, виходив із принципу розумності, виваженості і справедливості та правильно визначив достатнім і необхідним розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу і частково задовольнив його вимоги у сумі 8 000 грн., що відповідає положенню п.п. 8,9 постанови Пленуму Верхового Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Колегія суддів вважає, що вказана сума є достатньою і обґрунтованою, підстав для її зменшення не вбачає.

За таких обставин, коли судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, проте неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 46 423 грн. 69 коп., яка складається з різниці у вартості відновлювального ремонту та недоотриманого прибутку підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 січня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 46 423 грн. 69 коп. матеріальної шкоди скасувати, ухваливши в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 107,30 грн. сплаченого судового збору при зверненні до суду.

В частині стягнення моральної шкоди зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 залишити без змін.

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту:

Після відшкодування шкоди зобов'язати ОСОБА_2 повернути відповідачу приватному акціонерному товариству «Міська страхова компанія» пошкоджений автомобіль НОМЕР_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді