Справа № 214/5/13- к

1-кп/214/23/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ковтун Н.Г.

при секретарі Троценко О.М., Лебєдєвой О.В.

за участю прокурора Тумко В.І.

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3,

перекладача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, не працюючого, інвалідом не визнаного, працездатного, не одруженого, утриманців не маючого, з середне-спеціальною освітою, раніше судимий 22.01.2001 року Ингулецьким районним судом м.Кривого Рогу за ст.. 140 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі,звільнений 21.01.2003 року за відбуттям покарання; 21.09.2004 року за ст.. 115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнений 20.06.2012 року по відбуттю покарання; на території України не зареєстрованого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2012 року приблизно о 21.15 годині ОСОБА_1, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на сходовому майданчику третього поверху під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а саме - утримуючи потерпілого ОСОБА_3 рукою за шию, відкрито викрав майно, яке належало останньому - мобільний телефон марки «Самсунг» моделі GT-E1080W вартістю 230 грн з сім-картою оператора мобільного зв'язку «Київстар» вартістю 25 грн, яка знаходилась у вищевказаному телефоні.

Після чого, з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядився ним на власний розсуд та обернувши викрадене майно на свою користь, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на суму 255 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину не визнав, пояснив суду, що по запрошенню потерпілого знаходився у останнього в дома. Ніякого насильства до потерпілого він не застосовував, ОСОБА_3 сам передав йому мобільний телефон, він телефонував по цьому телефону, тому витяг сім-карту потерпілого та віддав йому; вставив свою сім-карту, але не додзвонився. Де поділись його сім-карта він сказати не може. На досудовому слідстві давав покази під фізичним тиском з боку працівників міліції, себе оговорив. Ніякого злочину він не вчиняв. З працівників міліції його бив ОСОБА_5 кулаками, ногами по животу, спині, пляшкою по голові, видимих тілесних ушкоджень не було. Перед поміщенням до ізолятора, його возили до лікарні, але лікар його не оглядав. В ізоляторі його також не оглядали, скарг він не мав.

З'явившись до суду, потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що він познайомився з обвинуваченим 05 листопада 2012 року, той сидів на трубах, як безхатченко. Наступного дня, 06 листопада 2012 року, він приніс обвинуваченому їжі, пожалів обвинуваченого, запросив у квартиру. 7 листопада 2013 року після 18 годині вони зустрілися, за проханням ОСОБА_1 потерпілий придбав останньому чотири флакона спирту в аптеці, два з яких обвинувачений випив за вечерею, після чого ОСОБА_1 почав вихвалятися татуюваннями, потім він став пред'являти претензії, вдарив рукою по комоду, поводився агресивно, потім впав, удавав із себе хворого. Потерпілий злякався і під приводом походу за пивом став випроваджувати обвинуваченого з квартири. В цей час задзвонив мобільний потерпілого, обвинувачений його помітив і попросив подзвонити. Потерпілий не дозволив, запідозривши умисел обвинуваченого на привласнення цієї речі. Потерпілий надав обвинуваченому свій одяг, в які ті передівся, а пакунок із його речами залишились в коридорі. Коли вони спускалися сходами, ОСОБА_1 став на майданчику, загородив потерпілому дорогу, схопив останнього однією рукою за шию, іншою за куртку, після чого забрав телефон «Самсунг» вартістю 230 грн та сім-картою «Київстар» за 25 гривень. Вони вийшли на вулицю. Потерпілий намагався затримати обвинуваченого, але останній втік, після чого він викликав міліцію, яка в той же день затримала обвинуваченого, у якого вилучили та повернули потерпілому викрадене майно, а саме телефон. З працівниками міліції одразу після виклику, він проїхав по району, де був затриманий обвинувачений, у нього вилучили телефон, але без сім-карти. Обвинувачений визнавав себе винним, на очній ставці теж підтвердив обставини скоєння злочину. Нікого тиску на обвинуваченого працівники міліції не чинили. В мірі покарання покладається на розсуд суду.

За клопотання сторони обвинувачення судом були допитані працівники БПС та Саксаганського РВ КГУ.

Свідок ОСОБА_6, з'явившись до суду, пояснив, що разом з інспекторами БПС ОСОБА_7 і ОСОБА_13, в екіпажі БПС 7 листопада 2012 року після в 21 години прибули на виклик, дізналися, що у потерпілого забрали телефон. Потерпілий описав обвинуваченого, як одітого в чорну куртку, взяли потерпілого з собою, поїхали в район вул..22 партз'їзду. Потерпілий побачив обвинуваченого, він підходив під описані прикмети, вони затримали останнього, виявили у нього телефон «Самсунг», викликали опергрупу. Спочатку затриманий відмовлявся, потім казав що це його власний телефон. Він назвав не своє прізвище, був п'яний. Прізвище затриманого свідок дізнався наступного дня від командира.

Свідок ОСОБА_7, з'явившись до суду, пояснив, що разом з інспекторами БПС ОСОБА_6 і ОСОБА_13, ввечері після 21 години приїхали на виклик за адресою АДРЕСА_3, щодо відкритого заволодіння телефоном. Потерпілий назвав прикмети злочинця, вони об'їхали територію. На вулиці 22 партз'їзду потерпілий показав на людину, прикмети підходили. Він назвав не своє прізвище. Потерпілий впізнав телефон. Дільничний вилучив мобільний. ОСОБА_1 спочатку казав, що мобільний його, потім - що не його, ніяких дзвінків обвинувачений не робив, він не казав, що телефон йому подарували. Потерпілий виніс коробку від телефону, розказав за яких обставин вчинено злочин.

Свідок ОСОБА_5, з'явившись до суду, пояснив, що він УІМ Саксаганського РВ, в листопаді 2012 він приїхав разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до РВ. Там був ОСОБА_1, який спочатку називав інші прізвища, а потім назвав своє. Поки не встановили данні обвинувачений ніяких пояснень не давав. Ніяких неправомірних дій, свідок не здійснював. На наступний після затримання день, він возив ОСОБА_1 на мед.огляд до Приймального покою лікарні, оглядав черговий лікар, скарг у ОСОБА_1 не було. Лікар склав довідку для ізолятора.

З'явившись у судове засідання, слідчий Саксаганського РВ КМУ ОСОБА_14, пояснив, що йому надійшов матеріал, він допитав потерпілого, викликав обвинуваченого, було обрано запобіжний захід, проведена очна ставка. Обвинувачений підтвердив пояснення потерпілого Обвинуваченого возили на огляд в лікарню, скарг не було, Тілесних пошкоджень у обвинуваченого свідок не бачив, фізичний та психічний примус не застосовував. Пояснення обвинувачений давав добровільно, мобільний телефон не оглядався, бо був опечатаний.

Свідок ОСОБА_9, з'явившись до суду, пояснив, що доправляв обвинуваченого до 3-ї міської лікарні, де його оглянули 2 медсестри і лікар. Обвинувачений знімав весь одяг до пояса, лікар оглянув. Скарг не було. Лікар дав висновок, що затриманий в умовах СІЗО перебувати може. В ІТТ також оглянули, питали чи є скарги. Також свідок був присутній при допиті ОСОБА_1 та на очній ставі. Обвинувачений говорив, що був п'яний, придавив потерпілого рукою та забрав телефон. При ньому ОСОБА_1 не говорив, що на нього здійснювали тиск. Обшук проводили у присутності двох понятих, все задокументували. Телефон був без сім-карти.

З'явившись до суду, свідок ОСОБА_11 пояснив, що вилучав мобільний телефон, який був без сім-карти, більше нічого не вилучалось. Прийшло повідомлення про злочин: потерпілий дав пояснення, що привів безхатченка, накормив. Обвинувачений говорив що це його телефон, ця річ у нього декілька днів.. Потім визнав що був у малознайомого хлопця, але нічого не брав.

З'явившись до суду, свідок ОСОБА_8 пояснив що ОСОБА_1 бачив у РВ, він називав інші імена. Він возив його в лікарню, де затриманого оглядав лікар, міряв тиск, температуру, скарг не було. В ІТТ обвинуваченого оглянув лікар, питав чи є скарги, якщо є скарги, то пишуть доповідну для службової перевірки.

Судом досліджені письмові матеріали кримінального провадження:

- заява ОСОБА_3 про притягнення до відповідальності малознайомого хлопця на ім'я ОСОБА_1, який 7.11.2012 року на сходах, поряд з квартирою, забрав у нього мобільний телефон (а.с. 13).

- довідка про вартість мобільного телефону Самсунг Е 1080 - 230 грн та стартового пакету оператора «Київстар» - 25 гривень (а.с.14);

- протокол огляду місця події від 7.11.2012 року - сходова площадка під'їзду 2 дому АДРЕСА_2, де зі слів ОСОБА_3 чоловік на ім'я ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням насильства, забрав й нього мобільний телефон (а.с. 15-16),

- протокол огляду від 7.11.2012 року квартири АДРЕСА_1 за місцем проживання потерпілого, де були вилучені сліди пальців та пакет з одягом (а.с.18-19);

- протокол огляду особистих речей від 7.11.2012 року ОСОБА_12, а саме мобільного телефону Самсунг, який зі слів останнього належить йому (а.с. 20-21),

- пояснення потерпілого від 8.11.2012 року (а.с. 22) який пояснив обставини, за яких познайомився з хлопцем на ім'я ОСОБА_1, запросив 7.11.2012 року його додому, потім ОСОБА_1 в під'їзді, після того, як потерпілий відмовився передати йому мобільний телефон, схватив його за воріт, придавав до стіни, почав погрожувати, що якщо в разі він не віддасть телефон, то він його задушить. Він злякався та передав йому телефон. На вулиці він просив ОСОБА_1 повернути телефон, але він відмовився та втік. Дома він викликав працівників міліції, з якими на вул.. 22 партз'їзду затримали ОСОБА_1.

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_3, від 8.11.2012 року відповідно до якого, 7.11.2012 року потерпілий знаходився у себе дома з малознайомим хлопцем на ім'я ОСОБА_1. Коли вони, після 21-15 години вийшли з квартири, то на сходовому майданчику ОСОБА_1 попросив у нього телефон, потерпілий запідозрив, що ОСОБА_1 хоче заволодіти телефоном, тому йому відмовив. ОСОБА_1 на вищезазначеному сходовому майданчику, притиснув його до стіни, лівою рукою тримав з куртку, а правою схопив за горло, та сказав, щоб він віддав мобільний телефон. Оскільки потерпілий був слабкіший, злякався його, то передав телефон Самсунг. Вони вийшли на вулицю, він просив повернути телефон, але ОСОБА_1 відмовився і втік. Через деякий час потерпілий зателефонував до міліції, разом з ними поїхав по району, біля будинку 37 по вул. 22 партз'їзду він побачив обвинуваченого та вказав на нього. ОСОБА_1 затримали працівники міліції, вилучили у нього мобільний телефон. Гарантійний талон на мобільний телефон Самсунг з ІМЕЙ НОМЕР_1 надано потерпілим ОСОБА_3;

- протокол затримання ОСОБА_1 від 8.11.2012 року (а.с. 28-31);

- протокол очної ставки між потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 8.11.2013 року відповідно до якого ОСОБА_1 повністю підтвердив показання потерпілого ОСОБА_3 Він заволодів його мобільним телефоном, щоб продати (а.с.35);

- протокол допиту обвинуваченого від 9.11.2012 року, відповідно до якого на сходовому майданчику він притиснув ОСОБА_3 до стіни, сказав щоб ОСОБА_3 віддав свій мобільний телефон марки «Самсунг». ОСОБА_3 віддав свій телефон. На вулиці ОСОБА_3 просив повернути мобільний телефон, але він відмовив та втік (а.с.39)

- висновок експерта (а.с. 46-50), за яким слід пальця, вилучений 7.11.2012 року при огляді квартири за адресою: АДРЕСА_2, залишений відбитком великого пальця лівої руки ОСОБА_1,

- протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 27.11.2012 року, який пояснив, що телефон потерпілий йому передав сам, він вставив до телефону свою сім-карту, але дзвінків не було. Він хотів повернути телефон потерпілому, але того, не було. Він пішов в сторону «Сходу», по дорозі його затримали працівники ППС, з ними був потерпілий. Був вилучений телефон (а.с.63-64);

- протокол допиту потерпілого від 28.11.2012 року відповідно до якого на площадці 3 поверху ОСОБА_1 почав вимагати у нього мобільний телефон у грубій формі, потерпілий відповів, що вийдемо на вулицю та там дам йому телефон, він тягнув час, щоб вивести ОСОБА_1 на вулицю, в цей час ОСОБА_1 розізлився, та притиснув потерпілого спиною до стіни біля його квартири, однією рукою взяв його за одежу, а другою взяв за шию придавивши до стіни, відчувши погрозу, потерпілий передав йому свій мобільний телефон Самсунг, який ОСОБА_1 поклав до кишені куртки та наказав йти вниз на вихід, а сам пішов позаду. Коли вони вийшли з під їзду, ОСОБА_1 пригрозив потерпілому непотраплятися йому на очі, наказав до міліції не звертатися, казав це все спокійно, після чого побіг у двори. Потерпілий побіг за ним з проханням повернути телефон, але ОСОБА_1 зник. Вдома потерпілий викликав працівників міліції, приїхали працівники ППС, вони разом поїхали шукати ОСОБА_1 по прикметам. Через 15 хвилин по вул.. 22 партз'їзду працівники ППС побачили хлопця та запитали у потерпілого чи це не він. Потерпілий відповів що він. Міліціонери вийшли на вулицю підійшли до ОСОБА_1, та спросили за телефон, він відповів, що у нього ніякого телефону немає, його обшукали та знайшли телефон Самсунг, після чого доставили до райвідділу (а.с.69-70);

- протокол одночасного допиту потерпілого та підозрюваного від 5.12.2012 року, відповідно до якого, потерпілий підтвердив обставини, при яких ОСОБА_1 заволодів його телефоном, а саме прижав до стінки, однією рукою взяв за шию, а другою за куртку та в грубій формі потребував телефон, потерпілий передав йому телефон. ОСОБА_1 пояснив, що потерпілий надав йому телефон добровільно с наступним поверненням , біля під'їзду, він здійснив декілька дзвінків з телефону потерпілого, вставив туди свою сім-картку, хотів повернути телефон, але потерпілого рядом не було (а.с. 72-73);

- акт амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 (а.с. 84-90), відповідно до якого у обвинуваченого є півні захворювання, але він підпадає під дію ст.19 ч.1 КК України , в застосування примусових мір медичного характеру не потребує,

- медичні довідки (а.с. 101, 103), відповідно до яких ОСОБА_1 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

- характеристика з місць позбавлення волі ВК 58 на ОСОБА_1, відповідно до якої останній характеризується негативно (а.с.68 том 2);

Судом перевірені доводи обвинуваченого щодо застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства, а саме застосування насильства. Суд вважає такі доводи надуманими, оскільки вони спростовуються показами потерпілого, що спочатку обвинувачений визнавав себе винним, при цьому ніяких погроз до нього не було; поясненнями свідків - працівників міліції, які пояснили, що ніякого насильства до обвинуваченого не застосовували, він оглядався медиками, працівниками ізолятора, ніяких скарг, щодо стану здоров'я не було; крім того, відповідно до листа начальника ізолятора тимчасового тримання м.Кривого Рогу, ОСОБА_1 поступив до ІТТ 8.11.2012 року о 21 годині, в супровідних документах була довідка 3-ї міської лікарні з зазначенням «стаціонарного лікування не потребує», також доставлений був допитаний про стан здоров'я, про що ним зроблено власноручний запис в «Журнал первинного обстеження осіб, які поміщаються до ІТТ» та оглянутий черговим ІТТ. Скарг на здоров'я ним заявлено не було, видимих пошкоджень не виявлено. За час передування в ІТТ, скарг від ОСОБА_1 не надходило, за мед. допомогою не звертався. Також судом оглянуто «Журнал первинного обстеження осіб, які поміщаються до ІТТ», де зазначено, що ОСОБА_1 поступив з довідкою Міськлікарні № 3 від 8.11.2012 року, а також мається власноручний запис ОСОБА_1 : «жалоб нет, здоров».

Також суд находить необґрунтованими доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що телефон йому передав сам потерпілий, для того, щоб він зателефонував, він замінив сім-карту, намагався зателефонувати, потім хотів повернути телефон. Так позиція обвинуваченого спростовується поясненнями потерпілого в ході досудового та судового слідства про те, що обвинувачений із застосуванням насильства забрав його мобільний телефон, до цього ОСОБА_1 поводив себе агресивно, тому потерпілий намагався випроводити обвинувачено із своєї квартири, потерпілий просив повернути телефон, але обвинувачений втік. Ці пояснення були стабільними та незмінними протягом досудового та судового слідства. Допитані судом свідки, які затримували обвинуваченого пояснили, що обвинувачений спочатку сказав, що у нього немає телефону, коли телефон вилучили, то сказав що це його телефон, що він у нього декілька днів, про те що цей телефон йому передав потерпілий, ОСОБА_1 при затриманні не сказав. Крім того, судом встановлено, що при затриманні у обвинуваченого не було вилучено сім-карту, з допомогою якої, він начебто, намагався здійснити дзвінки, в самому телефоні сім-картка була відсутня. В ході досудового слідства 8 та 9 листопада 2012 року обвинувачений неодноразово допитувався, визнавав себе винним, його пояснення збігалися з поясненнями потерпілого, у тому числі і при допиті на очній ставці. Суд вважає ці показання обвинуваченого правдивими і таким, що відповідають дійсності.

Суд, дослідивши докази, прийшов до висновку, щодо винуватості ОСОБА_1

Обвинувачений підпадає під дію ст..19 ч.1 КК України та є осудним.

Дії ОСОБА_1 ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, нещодавно звільнився з місць позбавлення волі, де характеризується негативно, під наглядом лікарів в даний час не перебуває, з дитинства має розлад здоров'я, не має постійного місця проживання, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів, а також суд враховує думку потерпілого щодо покарання обвинуваченому, вважає що покарання обвинуваченому має бути обрано у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України. На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових злочинів.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили - залишити тримання під вартою. Строк покарання рахувати з часу затримання 8 листопада 2012 року.

Речові докази по справі:

мобільний телефон марки «Самсунг» моделі GT-E1080W, переданий на зберігання ОСОБА_3 - залишити в розпорядженні останнього.

Куртку джинсову та куртку з синтипону, які зберігаються в камері схову Саксаганського РВ - знищити.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою. з моменту вручення копії вироку рідною мовою.

Суддя Н.Г. Ковтун